11 липня 1056 року народився Нестор – агіограф і літописець. Основоположник давньоруської історіографії, перший вітчизняний історик, видатний письменник, мислитель, вчений, чернець Києво-Печерського монастиря.
Чернецтво прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Нестор був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст. В цих працях Нестор, утверджуючи християнські ідеали, сприяв поширенню культу перших християнських святих на Русі.
Всесвітню славу Нестору принесла його участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Нікона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ». Її написання, безперечно, було справою життя Нестора. Патріот Руської землі Нестор обстоював її політичну єдність, виступав проти міжкнязівських чвар. Історію Русі розглядав як частину історії людства.
Завдяки державницькому підходу до розуміння історії та сучасності, широті світогляду й літературному обдаруванню Нестора «Повість минулих літ», як зазначав академік Д.Ліхачов, є не просто зібранням фактів давньоруської історії і не просто історіко-публіцистичним твором, а цілісною, літературно викладеною історією Русі.
У ХVІІ столітті було написано житіє Нестора (увійшло до друкованого Києво-Печерського патерика 1661 р. і «Книги житій святих» 1689-1705 Димитрія Туптала). На вшанування Нестора 1872 р. засновано історичне товариство Нестора-літописця, 1989 р. у Києві встановлено пам’ятник (скульптор Ф.Согоян). Образ Нестора відобразив скульптор М.М.Антокольський.
www.som.org.ua
