21 червня 1997 року до 100-річчя від дня народження Кондратюка широко відзначалось Україною. На 115-у річницю генія у "вищих ешелонах" - тиша...
Великі Ідеї народжуються в умах одиниць, які приходять завжди не в своєму часі. Історичний досвід показує – при житті таких людей ганять, а через сотні років усвідомлюють та приймають як великих геніїв свого часу.
Ми з вами являємось живими свідками того, як за сотні років від теоретичних ідей викладених на папері, сьогодні – мандруємо космічними просторами.
В одному ряду зі світовими вченими, які зробили величезний внесок до скарбниці світової космонавтики, стоїть ім’я геніального українського косміста – Юрія Васильовича Кондратюка (Олександра Гнатовича Шаргея – причиною зміни імені було прагнення уникнути репресій, пов’язаних з його вимушеною службою в білій армії).
Нащадок шведського генерала, “Геній під чужим іменем” або “Геній в обмотках”, як його назвав Олесь Гончар, Юрій Кондратюк народився в Полтаві 21 червня 1897 року.
Життя Юрія Кондратюка було сповнене трагізмом: незаслужена в’язниця, втечі, репресії, три війни, остання з яких зупинила це життя. Та найголовніше, що українець зі своїми ідеями значно випередив технічний прогрес того часу. Сьогодні його теоретичні праці стали фундаментом світової практичної космонавтики. Ще більш вражає той файкт, що вчений був самоуком та не мав інженерної освіти.
Саме після прочитання роману Бернгарда Келлермана “Тунель” в голові шестикласника Олександра народилась ідея, яка стане першорядною в його житті – присвятити себе дослідженню просторів космосу та міжпланетних перельотів. Всі попередні захоплення Олександру здалися мізерними. Гімназист відчув необхідність створити для людства щось величезне та вагоме.
Вже в сімнадцять років знаходить слабкі сторони проектів геніальних фантастів. Починаючи з осені 1914 року в шкільному зошиті пише свій перший науковий рукопис: “Моє місце на небі”, який пізніше стане посібником для інженерів-практиків. Виводить дві умови успішного міжпланетного перельоту: “політ має бути не смертельним для людини при перельоті туди й назад. По-друге, має бути керованим”.
У вісімнадцять років(!) висловлює думку про можливість реактивного космічного польоту і математично обґрунтовує її. В своїй праці “Тим, хто буде читати, щоб будувати”, Кондратюк дав схеми та опис чотирьохступеневої ракети на киснево-водневому паливі. Ніхто інший в світі не робив такого фундаментально відкриття в галузі міжпланетних польотів.
Ще в 1914 році полтавський гімназист пропонує схему польоту, яку пізніше назвали “Траса Кондратюка”. Ця равликова траєкторія польоту космічного корабля була використана американцями у проекті “Аполон”. “Кондратюк приблизно 50 років тому розрахував, що схема відділення останнього модуля від космічного корабля-носія, є в енергетичному відношенні кращим способом посадки на Місяць”, – зазначив Джон Хуболт, один з керівників американської програми “Аполлон” у 1969 році.
Молодий вчений паралельно працював, щоб прогодувати себе та родину. Проводив безсонні ночі над розрахунками, намагаючись не впустити нічого, що наближувало його до цілі. Безупинно мріяв про власний космічний вояж.
Юрiй Кондратюк зробив оригінальний внесок в енергетику майбутнього. З 1933 займався проектуванням Кримської вітроелектростанції (проект закрили). Брав участь у розв’язанні низки інженерних питань елеваторної техніки, гірничого, будівельного та цукроварного виробництва. Пропагував ідеї використання земного тепла, сонячної енергії, розвинув теорію використання потужних вітроагрегатів та вітрових електростанцій. Створив принципово нову у свій час теорію екологічного вітровикористання, за допомогою якої сьогодні будують альтернативні джерела отримання природної енергії. І хоча смерть вченого значиться під кінцем лютого 1942 року, багато його теоретичних ідей вже сьогодні реалізовано, а деякі настільки випередили свій час, що досі чекають свого втілення…
Ярослав ВЕРТІЄВИЧ
