Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко не бачить нічого поганого у тому, що у день Росії український гімн виконали як російську народну пісню.
Про це він сказав під час години уряду у Верховній Раді, відповідаючи на питання від фракції БЮТ, чому під час святкування Дня Росії оголосили “російську народну пісню у виконанні козачого хору”, а пролунав український гімн.
“Під час прийняття з нагоди дня Російської Федерації текст нашого національного гімну звучав двічі, – цитує Грищенка «Українська правда» - Другий раз це вже була інтерпретація, яка, як мені пояснили, – це пісня, яка існувала до того, як вона стала національним гімном нашої держави. І я якраз відчув у кубанців бажання це подати як наше спільне надбання”, – заявив він.
“Національний гімн коли виконувався, всі представники української влади його стоячи вітали, як і належить”, – додав Грищенко.
Ця відповідь не сподобалась представникам опозиції. Та спікер Володимир Литвин заявив, що на цьому питання вичерпано, і додав:“Інформую, що коли оголошувалась народна пісня, то спочатку виконали “Розпрягайте, хлопці, коней”, а потім сказали, що це народний кубанський хор виконав. Він тримає батьківські корені вітчизни, треба було аплодувати, а ви робите незрозуміло що. Офіційно гімн України було виконано з дотриманням всіх правил і норм. Не створюйте проблему, там де її немає”, – заявив Литвин.
У свою чергу, віце-спікер Микола Томенко згодом назвав інцидент із виконанням гімну “проявом хамства і малоросіянства”.
“Якщо міністр закордонних справ вважає, що таке приниження можна виправдати, то залишилося в ту Лавру тільки ведмедів завести з балалайками”, – заявив він.
“Якби український посол на території Кремля запропонував би міністру закордонних справ Росії послухати українську народну пісню з села – і прозвучав би російський гімн, то, я думаю, що він би не вийшов звідти живим”, – вважає Томенко.
А начальник департаменту зі зв’язків з громадськістю МЗС України Олег Волошин уточнив “Українській правді”, що під час прийому в російському посольстві 7 червня, коли було оголошено, що буде виконуватися російська народна пісня, а було виконано іншу версію гімну, міністр Грищенко одразу звернувся до посла РФ Михайла Зурабова по роз’яснення.
“І йому (Грищенку) було пояснено, що йдеться про бажання кубанців, що мають українське коріння, у такий спосіб продемонструвати своє дружнє ставлення до української держави”, – сказав представник МЗС.
“Таким чином, заявляти про те, що виконання пісні “Ще не вмерла Україна” є викривленим виконанням національного гімну, текст якого закріплений законодавчо та істотно відрізняється від того, який співали козаки, немає жодних підстав”, – стверджує Волошин.
«Козацький край» нагадує: у новорічну ніч 2011 року під час виконання Гімну держави на головній площі держави – Майдані Незалежності – якийсь «розумник» розпорядився викинути слова: ««Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці». За наругу над державним гімном ніхто тоді так і не відповів. А паскудний приклад, як кажуть наші сусіди «заразітєлєн»…
До речі, нинішнього року виповнюється рівно 150 років від моменту написання слів «Ще не вмерла…» Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду, сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.
Перша публікація вірша П. Чубинського у львівському журналі «Мета» датована 1863 роком. Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього, при цьому дещо відредагувавши текст. Вперше надрукований у 1863, а з нотами — 1865, вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У 1917-1920 роках «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни.
15 січня 1992-го музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучала «Ще не вмерла України і слава, і воля». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Комуністичної і Соціалістичної партій. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, затверджені найвищим Законом держави Україна…
Підготував Олег ОСТРОВСЬКИЙ
