7 червня 1916 року народився Петро Дужий – потужна постать в українському націоналістичному русі, журналіст, письменник, поет, патріот-підпільник.
Восени 1939 року після приходу на Західну Україну Червоної Армії Петро Дужий, який вже декілька років належав до місцевого антипольського підпілля ОУН, подався на Холмщину. Там він учителював, а згодом став секретарем повітового шкільного інспекторату, а далі й інспектором. Як активний член ОУН пройшов військовий вишкіл, сам проводив ідеологічні та культурно-освітні вишколи.
Коли в 1940 році загострилося питання розколу в ОУН, Петро Дужий став на позиції Степана Бандери, хоча ніколи не загострював стосунків із «мельниківцями».
У 1941 році Петро Дужий був включений у список 700 членів ОУН, які мали виконувати найвідповідальніші завдання. Цього року він пішов у Похідну групу «Північ». Але Дмитро Мирон (псевдо «Орлик») покликав Петра Дужого до своєї групи, яка мала проголосити Акт відновлення державності у Києві, подібно як у Львові 30 червня 1941 року.
31 серпня 1941 року арештований у Василькові під Києвом німецькою поліцією (СД), вивезений до Львова у тюрму на Лонцького, восени звільнений (помилково). Скориставшись тим, Дужий перейшов у підпілля під псевдонімом — В’ячеслав Романовський. З того часу він працював у Головній Організаційній реферантурі ОУН.
У травні 1942 року Провід ОУН відправив Дужого на пост заступника і організаційного референта Крайового Проводу ОУН на південь України (Дніпропетровськ), з осені, вже після вбивства Дмитра Мирона (Крайового Провідника Київщини і суміжних областей) і загадкового зникнення Пантелеймона Сака—«Могили», південний Провід поширив свої межі на північ. В 1942 році з-під пера Дужого вийшла наукова праця (історична) «Роки революції та державного будівництва» (1917 — 1923). Влітку 1943 року Організація відправляє Дужого у Холодноярщину, де почали організувати перші відділи УПА. Петра Дужого гестапо арештувало у містечку Олександрівка тодішньої Кіровоградської області. Петро Дужий мав тоді фіктивне документи на прізвище Сергій Крученко. Після 14 днів тортувань був призначений до старти. Під час перевезенням поїздом втік, важко поранений добився до Умані, де була добре розвинута ОУН. Після короткого лікування переїхав на Волинь. Там стає учасником Першої Конференції поневолених народів на Рівенщині, коло Дубна, де зустрічається з Романом Шухевичем, який від травня 1943 року після Миколи Лебедя очолив ОУН на Рідних Землях.
В 1944 році Петра Дужого було прийнято до складу Головного Проводу ОУН на пост референта пропаганди, співредактора і редактора видань ОУН і УПА.
4 червня 1945 року сталося непоправне. Зрадницька рука показала агентам НКВС криївку, в якій знаходилося вісім повстанців, у тому числі й Петро Дужий. Чи не вперше каральні органи НКВС застосували струменево-паралітичний газ. Петро Дужий, який не раз був у польських і німецьких застінках, арештований усьоме. П’ятнадцять місяців безсонних ночей та катувань під час слідства… У результаті 22 березня 1947 року в спецтюрмі м. Києва Петра Дужого засуджено до розстрілу. Шістдесят п’ять днів і ночей незламний борець Петро Дужий чекав на виконання вироку. Вирок був підписаний головою Верховної Ради СРСР М. Шверником. На щастя, вийшов Указ від 26 травня 1947 року, який скасовував смертну кару.
Понад п’ятнадцять років Петра Дужого тримали в далеких концтаборах Колими, Сибіру, Мордовії. В ув’язненні писав вірші (підпільно), значна частина яких (поеми, сонати) ввійшла до збірки «Розкуте слово», виданої у Мельбурні (Австралія, 1980 р.).
І досі популярні й актуальні “10 заповідей для молоді” від Петра Дужого, який стверджував:
…нині кожний український патріот повинен просто підійти до якомога більшої кількості українців і запитати :
1. Хто Ти: Ти просто громадянин чи український свідомий патріот?
2. Ти за волю України, за її державну незалежність?
3. Тобі не байдужа доля України?
4. Чи бажаєш Ти українському народові добра, щастя, слави?
5. Ти любиш українську мову, свою рідну землю, минуле України?
6. Ти допоможеш повернути своєму ближньому, знайомому і просто зустрічному почуття національної гідності, честі і гордості, що ти – УКРАЇНЕЦЬ?
7. Ти навчиш своїх дітей і онуків любити, знати і розуміти Україну, бути гордим, що народився саме на цій землі, саме в цій нації?
8. Ти щоденно готуватимеш себе до вміння дати відсіч усім запроданцям, яничарам і тим, для кого його «хата скраю»?
9. За жодних обставин не відмовишся від свого українського “Я”?
10. Проси Бога, щоб допомагав тобі бути незламним, упевненим гордо-благородним українцем, який уміє пошанувати і чужого, якщо він не зазіхає на твою свободу.
