1 червня минає 382 роки від часу битви під Переяславом (нині Переяслав-Хмельницьким) 1630 року – перемогу над елітою польського війська Конецпольського отримали козаки під проводом Тараса Трясила. Це була та сама “Тарасова ніч”, яку описав у своїй поемі Тарас Шевченко…
Події відбувались під Переяславом під час національно-визвольної війни 1630 року під проводом Тараса Трясила. Військові дії поширювалися по всій Україні, але головні сили отаборилися між річками Альта і Трубіж. Польськими військами керував ненависник козаків, коронний гетьман Конецпольський та його помічник-головоріз Лащ (на шляху до Переяслава він вирізав кілька сіл і містечок, не жаліючи ні жінок, ні дітей, ні священиків), на чолі ж повстанського (козацько-селянського) війська стояв Тарас Федорович (Трясило). Бої між військами точилися два-три тижні. Хоч за повстанцями і була чисельна перевага, але у поляків все військо було добре озброєне і були гармати та гаківниці.
Вирішальною битвою стала вилазка козаків в ніч проти 1 червня (за сучасним стилем). Дочекавшись ночі, козаки увірвалися у польський табір і розгромили жовнірів. Але найболючішою раною для поляків стало повне винищення так званої «золотої роти» – охорони самого Конецьпольського, яка складалася із більше, ніж 150 родовитих шляхтичів. Саме цю подію висвітлив Тарас Шевченко у поемі «Тарасова Ніч»:
Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата,
Прокинулись ляшки-панки —
Нікуди втікати!
Прокинулись ляшки-панки
Та й не повставали.
Зійшло сонце — ляшки-панки
Покотом лежали.
Розгромивши вночі польський табір, козаки поперетягували гармати і гаківниці до свого обозу, недобитки-жовніри тікали. А самому Конецьпольському чудом вдалося врятуватися. Річ Посполита оголосила про перемир’я і пішла на значні поступки козацтву.
Пам’ятаймо про славетних лицарів і славетні перемоги!
За матеріалами www.soli.com.ua
