За сприяння Українського культурного фонду завершилися зйомки першого тизеру українського фільму «Яків» - про реального чоловіка, Якова Дробота, який на посаді голови колгоспу “Незаможник” у селі Великий Хутір (сучасний Драбівський район Черкащини) рятував людей від Голодомору 1932-33 років, не допустивши смертей і канібалізму. Про те, що означає працювати з такою історією, «Радіо Свобода» поспілкувалося із режисеркою стрічки Вікторією Трофіменко:
– Ця історія не є типовою для того періоду. У селі був голод, але Яків Дробот максимально стримав його і врятував життя майже трьох тисяч жителів. Такі випадки під час Голодомору не були поодинокими, коли голови колгоспів таємно рятували людей, але здебільшого хтось знаходився, хто їх «здавав», і цих рятівників висилала або розстрілювала радянська влада. А у випадку Дробота село об’єдналось, і ніхто його не зрадив, попри те, що коли створювався колгосп, багато людей було проти. На мій погляд, цим унікальне, власне, це село, яке, незважаючи на всі суперечності, змогло вижити.
Для мене ця історія дуже важлива, і дуже цікавий цей персонаж. Яків – сильна людина, яка мала якісь свої політичні погляди та ідеали, але зреклася їх заради гуманізму. Він не змінює один прапор на інший, а для нього стає найвищою цінністю життя людини. І як мені здається, це найбільш правильні цінності.
– Я їздила у Великий Хутір, і мені стала у пригоді книжка харківського журналіста Віктора Козоріза, який є вихідцем із цього села і описав історію Великого Хутора, зокрема, і в період Голодомору. Там зібрана архівна інформація, яка мені дуже допомогла. Також я консультувалася з автором з певних питань.
Насправді про Якова Дробота не так багато інформації залишилося. Він був досить контраверсійною особистістю, і мені було важливо, щоб його історія була розказана максимально правдиво. Я працювала над нею достатньо довго, потім давала сценарій читати історикам і була щаслива, коли мені казали: так, це можна підтвердити документально, це так і було.
Я також була в контакті із внучатим небожем Якова Дробота, онуком його сестри. Прямих нащадків не залишилося. Синові Дробота змінили ім’я і по-батькові, щоб його не переслідували, так він вижив тоді, – розповідає режисера фільму, Вікторія Трофіменко.
«Козацький край» доповнює інформацію про подальшу долю Якова Дробота: у 1943 році під час гітлерівської окупації 41-річний колишній голова «Незаможника» був схоплений гестапо і розстріляний у місті Золотоноша…