«Замість плекати й виховувати щирих патріотів Матері-України, ми вирощуємо сварливих партійців та патріотів рідних загумінків, що зменшують у своїй вузькій уяві велику й багату Україну до своєї волости». Це – цитата з книги Івана Лютого-Лютенка «Вогонь з Холодного Яру» – менш відомої, аніж «Холодний Яр» Горліс-Горського, але не менш актуальної для нашого сьогодення і цінної як документальне свідчення славетної історії столітньої давнини, описане учасником тих подій, що бачив все на власні очі…
Сьогодні, 24 червня – день народження отамана Гонти ХХ століття – саме таке повстанське псевдо мав Лютий-Лютенко, чиї гайдамаки сотню років тому воювали проти московських більшовиків… Іван Макарович Лютий-Лютенко народився 24 червня 1897 року в Капустянському лісництві біля с. Товмач, нині Шполянського району Черкащини
Іван Лютий-Лютенко (отаман Гонта)
Закінчив чотирикласну земську школу, згодом курси Паршина і гімназію в Москві з відзнакою як найкращий студент з математики та Омську школу прапорщиків. Учасник бойових дій на фронтах Першої світової війни. Старший унтер-офіцер 8-го Московського гренадерського полку.
Лютневу революцію зустрів на посаді помічника командира 12-ї роти 290-го полку царської армії, що дислокувався в Черкасах.
В 1918 році у складі Армії УНР брав участь у боях проти більшовиків, зокрема за станції Гребінка та Бобринська (нині ст. ім. Тараса Шевченка). За Директорії Лютий-Лютенко був призначений командиром 25-го Черкаського куреня, що дислокувався у Смілі. Служив у Запорозькій дивізії під командою Олександра Загродського, старшина 3-ї Запорозької дивізії (до літа 1919).
З 1919 р. — в повстансько-партизанському русі. Спочатку очолив загін звенигородських повстанців, сформований Семеном Гризлом. В різні часи загін складався з 500 — 800 козаків та старшин.
Отаман Холодного Яру. Співпрацював з отаманами Яблочком, Ларіоном Загороднім, Семеном Заболотним, Пилипом Хмарою, Чортом (Мелешком) та іншими отаманами Холодного Яру і Чорного Лісу. За деякими джерелами, на нараді в с. Матвіївці наприкінці осені 1921 р. звенигородського отамана Ґонту (Лютого-Лютенка) було обрано Головним отаманом Холодного Яру.Можливо, Головним отаманом Холодного Яру він був короткий час і радше формально, оскільки відразу після обрання відійшов на Звенигородщину, а головні сили холодноярців під проводом Пилипа Хмари і Ларіона Загороднього провели окрему нараду, на якій вирішили пробитися на захід, до Польщі чи Румунії.
Бойові дії продовжував до осені 1922 року, коли, внаслідок низки спецоперацій проведених ЧК, більшість повстанських отаманів Півдня та Центру України було заарештовано чи вбито.
В березні 1923 р. Лютий-Лютенко емігрував до Західної України (тоді — у складі Польщі). Жив на Поліссі, в с. Іванцевичі, де заснував Український еміграційний комітет, який розгорнув активну діяльність: було створено український хор, самодіяльний театр, українська школа.
У Володаві-Підляській очолив Союз українських кооперативів, у Холмі був директором Кооперативного Союзу. На цій та на попередній посаді виявив себе талановитим підприємцем та щедрим меценатом української справи.
Під час Другої світової війни допомагав землякам — військовополоненим Червоної армії. Багато українців за його сприяння було звільнено з концтаборів. 4 червня 1942 року заарештований гестапівцями. Відбув півроку тюрми у Любліні (Польща).
Після Другої Світової війни — жив у Мюнхені (Німеччина), згодом (1951 — 1957) у Рабаті (Марокко). Пізніше переїздить до США.
Автор книги «Вогонь з Холодного Яру», виданої рівно 30 років тому, 1986 року в американському Детройті. Меценат української справи.
Помер у США 19 березня 1989 року. Похований на українському цвинтарі штату Нью-Джерсі у містечку Саут-Баунд-Брук (США).
На завтра, 25 червня 2016 року у рідному селі Лютого-Лютенка – Товмачі на Шполянщині, заплановано відкриття пам’ятника славетному землякові – одному з чільних отаманів Холодного Яру.
Підготував Ярослав ЗВЕНИГОРА
