Книжковий магазин «Буквица» у центрі Черкас пропонує читачам козацького міста на Дніпрі купити за 111 гривень книгу російського «історика»-самоучки Алєксєя Кунгурова, яка називається «Киевской Руси не было. Или что скрывают историки». Це – той самий блогер Кунгуров, який «прославився» серією репортажів, у яких паскудив Україну під час Революції Гідності і з початком війни на Донбасі. Серію цих репортажів, які розміщує у себе на блозі, Кунгуров назвав так: «Украинский Зомбиленд: взгляд изнутри».
Відкриваємо його книгу, яка продається в Черкасах – і під чорною обкладинкою знаходимо не менш чорний по суті своїй текст. Вже в передмові автор пише наступне: «Насколько готов нaрод стрaны под нaзвaнием РФ зaщищaть свою родину? Покa нaрод хотя бы в пaмяти хрaнит имперскую гордость, он готов воевaть не только зa осязaемые мaтериaльные блaгa, но и зa честь держaвы. Связывaться с тaким нaродом – облaдaтелем крепкой исторической пaмяти – чревaто… Возрождение империи, создaние экономически сaмодостaточной держaвы позволит избежaть пaдения в пропaсть, в которую мы сейчaс кaтимся, но первым шaгом в этом нaпрaвлении должнa стaть консолидaция русского нaродa. Кто-то может удивиться: a рaзве русские и укрaинцы – один нaрод? Дa, до 1992 г. он именовaлся советским нaродом, рaнее – русским. До XX в. укрaинского нaродa не существовaло…Основной удaр с целью деформaции исторического сознaния историки сегодня нaносят не по РФ, a по Укрaине. Мaсштaб зaдaч перед ними стоит поистине титaнический – убедить мaссы, в том, что укрaинцы – нaрод отдельный от русского…»
Ще дещо із «размишлізмов» і мрій блогера-«великороса»: «Возрождение рухнувшей Советской империи до сих пор возможно, но ключ к нему даёт только воссоединение России и Украины. В этом случае объединение с Белоруссией и Молдавией происходит автоматически. С Казахстаном дело обстоит сложнее, но принципиальной неразрешимости я здесь не вижу. Что касается Закавказья и Средней Азии, то они самым естественным образом оказываются в сфере влияния возродившейся империи, и стремлением народов этих стран будет скорейшая экономическая и культурно-политическая интеграция в новый евразийский союз. Лишь Прибалтику следует воспринимать, как отломленный ломоть, но жалеть о ее утрате стоит не больше, чем о разводе с финнами и поляками в 1917 г.»
А ось – цитати із інтерв’ю Кунгурова, який красувався перед журналістами: «Попытки нынешних укро-историков представить казачество (или того пуще – казачью “республику”), как самостоятельного игрока на исторической арене XVII столетия, ничего кроме сочувствия к их бесплодным усилиям не вызывают». «Украинский язык еще не придуман, он находится в активной фазе формирования…» «Умные, образованные, творчески мыслящие люди не могут считать себя украинцами…» «Украинский язык создавался для разъединения единого русского народа (русин) в Галиции, а в дальнейшем был востребован и сепаратистами с целью отрыва от Большой России Малороссии, Волыни, Новороссии и Слобожанщины».
Насправді, немає ні найменшого бажання цитувати все те, що наморозив цей сусідський «історик» протягом своєї бурхливої антиукраїнської діяльності. Зате є бажання вияснити: «какого бєня», як кажуть росіяни, книга відвертого українофоба робить у Черкасах?!
Поруч з нею на одній полиці стоять «творєнія» іншого російського псевдоісторика – Льва Рудольфовича Прозорова, який возомнив себе «великоросом-новоязичником» і час від часу воліє називатися не рідним ім’ям, а як «Озар Ворон». Увазі черкащан у магазині «Буквица» пропонуються його книги «Русские корни. Мы держим Небо», «Мы не рабы, а внуки Божьи» та інші подібні своєю претензійністю «твори». Притягує увагу своїм нахабством заголовок ще однієї книги Прозорова на полиці черкаського магазину – називається вона «Где кровь русская пролилась – там и земля русская». Замість передмови автор ставить віршик власного виробництва, у якому є такі слова:
Кто сказал, что не Русь – Украина с Литвой,
Что не Русь – Ереван, Ашхабад,
Если в землях этих, сомкнувши строй,
Сотни русичей павших лежат?!
Щоб пояснити, хто такий сам Прозоров, варто згадати, що 1997 року він був затриманий в Іжевську за звинуваченням у неонацизмі і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Тепер же він – «добропорядочний гражданін» – бо думає і говорить, як мільйони інших росіян, чиї голови одурманені шовіністичною агітпродукцією…
Запитання – що робить подібна друкована гидота в Черкасах? Чи не пора раз і назавжди припинити розповсюдження подібної літератури не тільки в окремо взятому місті, а й по всій Україні, чиї солдати нині гинуть у боях проти тих, чий розум отравлений саме такою агітпродукцією?!
Віктор ВОЛЯ
