У квітні 1918 року, коли українська армія визволяла від окупантів усю Слобожанщину й Донбас, Перша дивізія Запорозького корпусу Армії УНР під командуванням Петра Болбочана, пройшовши урочистим маршем по звільненому Харкову вирушила визволяти від загарбників і Крим. Кримська група швидко розрослася: до неї увійшли піший і кавалерійський полки, інженерний курінь, кінно-гірська гарматна дивізія, три польові та одна гаубична батареї, автопанцирна дивізія і два бронепотяги. Дорогою війська групи зустрілися з січовими стрільцями із Галичини, а вже на самому півострові до українських військовиків приєдналися кримські татари…
У ніч проти 22 квітня 1918 року українці прорвалися на півострів Крим через укріплений Сиваш. У темряві 1-а сотня 2-го полку на дрезинах проскочила через залізничний міст, знешкодила охорону і розмінувала переїзд. Слідом вирушили два українські бронепотяги, вогонь з яких забезпечив успішний штурм і переправу решті військ. З відбитих у ворога укріплень козаки забрали гармати, привезені сюди з фортів Севастополя – це ще більше зміцнило наших перед подальшими боями.
Потужним ударом українці викинули московських більшовиків з Джанкоя. Звідти за допомоги кримських татар, які забезпечували продуктами, провідниками і добровольцями до піших і кавалерійських частин, війська Болбочана пішли по Криму трьома колонами водночас – на Бахчисарай, Феодосію і Сімферополь. «Столичний» Сімферополь визволили вже 24 квітня. Подальший наступ Болбочана зупинив лише ультиматум Німеччини, яка мала на Крим і Чорноморський флот власні плани. Проте українізацію Криму і Чорноморського флоту було вже не спинити.
27 квітня біля будівлі Українського комісаріату на Нахімовській вулиці у Севастополі вишикувалася черга бажаючих отримати паспорти УНР, а 29 квітня після кількамісячної перерви, викликаної більшовицьким вторгненням, на всіх кораблях Чорноморського флоту знову було піднято синьо-жовті прапори.
Травень 1918 року Україна зустрічала єдиною – ворог був витурений практично з усіх наших земель. Проте в країні залишалася «п’ята колона”…
Андрій КРАВЕЦЬ