1 січня ми зустрінемо Новий, 2014 рік. І в той же день українці, свідомі того, хто боровся за Волю нації, згадають легендарного провідника ОУН Степана Бандеру, народженого 1 січня 1909 року. Нині від тієї дати минає 105 років…
Йому присвоєно звання Героя України, але пізніше до того не відома широкому загалу суддя Донецького окружного суду Каріне Ескендерівна Абдукадирова… скасувала Указ Президента України Віктора Ющенка! Абдукадирова постановила, що нагороджувати Бандеру найвищою нагородою держави не можна, бо він, мовляв, не був громадянином України. Тим лише збурили громадську думку – Україною пройшов цілий «парад» присвоєнь Бандері почесних звань. Тільки протягом одного року йому присвоєно звання почесного громадянина міст Тернопіль, Хуст, Івано-Франківськ, Львів, Долина, Луцьк, Теребовля, Трускавець, Сокаль, Жовква, Сколе, Стрий, Броди, Самбор, Бережани, Моршин,Червоноград, Борислав…
Від 2008 року й донині тисячі українців рушають у день народження Провідника у смолоскипові марші, зайвий раз доводячи справедливість слів самого Бандери, які стали крилатими: «Ніщо не спинить ідею, час якої настав!» Власне, чого тих слів боятися, якщо у тих, хто любить Україну, є лише одна мета: збереження державної незалежності і гарантія прав кожного громадянина вільно почувати себе в цій країні?
Бо хто скаже, чому і через 22 роки державної незалежності в Україні не вшановуються її герої? Якщо хтось щось має проти відзначення 105-річчя від дня народження Степана Бандери, то чому б не вшанувати інших героїв – як не з Західної, то зі Східної чи Центральної України?
Візьмімо хоча б дні 13-14 січня, коли вся Україна відзначає дивне і незрозуміле своїм звучанням вуху європейця свято «Старого-Нового року», яке дісталося у спадок від СРСР.
13 січня 1893 року у селі Буда-Горобіївська сучасного Канівського району Черкащини народився славний козак Павло Гарячий, герой Першої світової війни, який рівно 95 років тому, у січні 1918-го став сотником 1-ї сотні 1-го Гайдамацького кінного партизанського куреня імені отамана Яна Кармелюка і шаблею кришив ворогів української Волі! Чим не ім’я для вшанування? Тим паче, що ті, хто знає і шанує українську історію, вже давно 23 лютого не «Дєнь Совєтской Арміі» святкують, а згадують, що цього дня 1943 року уродженець Черкащини Павло Гарячий, який на той час вже був членом ОУН, поліг від рук нацистського гестапо…
А 14 січня 2014 року – ювілей, виповниться 115 років з часу народження Юрія Горліс-Горського, повстанського старшини Холодного Яру, автора знаменитого роману про острівець Волі на Чигирнщині – книги, яка так і називається – «Холодний Яр». Щоправда, цей уродженець Полтавщини, так само як і Бандера та Гарячий, ніколи не був громадянином України – з тієї лишень причини, що в їхній час держави такої, як Україна, не було – по ній топтався чужинський чобіт.
Колись Наполеон Бонапарт сказав мудру фразу: «Народ, який не бажає годувати свою армію, буде вимушений годувати чужу армію!» Перефразувавши ці слова, можна стверджувати: якщо не пам’ятатимемо історію власного народу, скоро можемо щезнути як нація і розчинитися в історії народу чужого!..
Олег ОСТРОВСЬКИЙ, колонка головного редактора у газеті “Козацький кра” №16 (59) від 30 грудня 2013 року
