Славний син Таращанщини, генерал-хорунжий Армії УНР Володимир Сікевич
15 березня 2013 р. відбулася зустріч представників Історичного клубу “Холодний Яр” Романа Коваля і Тараса Силенка з гімназистами та педагогічним колективом Таращанської районної гімназії “Ерудит”.
“Дорогі козаки і козачки! – звернувся Роман Коваль. – Сьогодні ви подорослішаєте, бо задумаєтесь, хто ви, навіщо прийшли в цей світ і чи козаки ви? І як досі прожили життя? Що зробили для своєї Батьківщини? І чи хоч раз дали по рукам тим, хто руйнує наше право на українське буття? Людина, яка проживе життя в гармонії з українською нацією, щаслива людина. Бажаю Вам саме такого – змістовного – щастя!”
Роман Коваль нагадав про досі не вшанованих славних синів Таращанщини – генерала-хорунжого Армії УНР Володимира Сікевича, отамана Таращанського коша Запорозької Січі Оверка Куравського, який продовжував збройну боротьбу проти російських окупантів до 1925 року; учасників Другого зимового походу Степана Щербака, Василя Луб’яного, Костя Андрієвського, розстріляних нещадним ворогом 22 листопада 1921 р. в містечку Базарі; про отаманів, які воювали на Таращанщині – Зеленого (Данила Терпила), Михайла Палія-Сидорянського, Дмитра Цвітковського, Григорія Пирхавку, розвідницю Раїсу Кравченко, козака Таращанського коша Запорозької Січі Олександра Личака та старшину Армії УНР Василя Задояного – авторів споминів про криваву боротьбу на Таращанщині.
Роман Коваль розповів юним таращанцям та їхнім учителям про весну 1920 року, коли кожне село Таращанщини ставало сотнею, а кожна волость – козацьким полком. “Порозбігались більшовицькі комісари, зникли ріжні “ісполкоми” та “продкоми”. Замість червоних, повівають жовто-блакитні прапори. Прокинувся давній дух козацький. Повстала нова січ. Вибрали кошового, волосних отаманів та сільських ватажків; кошового, волосних та сільських суддів. Усе селянство записалось у козаки…
Не пізнати колишніх хліборобів. Чи старе, чи мале – при зброї. Чи сіяти їде на поле, чи до млина, рушницю бере з собою. У неділю, в свято чи так у вільну від праці годину скрізь по селах на майданах молоде козацтво муштрується. Де б хто не був, щоб не робив, а як чує, що дзвін б’є на тривогу, кидає працю, миттю біжить на збір. Січ та й годі…” (цей спомин Олександра Личака про цитував промовець).
Полонив юні серці кобзар Тарас Силенко, який проспівав пісні про отамана Зеленого, якого підтримувала “буйна Тараща”; про Марусю Соколовську – наречену Оверка Куравського; про дітей, які боронити Україну під Крутами.
Роман Коваль подарував для гімназійної бібліотеки книжки Історичного клубу “Холодний Яр” та фільми про Визвольну боротьбу українського народу.
На прощання директор гімназії Лариса Скаба провела гостей коридорами навчального закладу. Вразила експозиція на одній із довжелезних стін – на десятках фотографій зафіксовано учнів гімназії – всіх без винятку! – у вишиванках та козацьких одностроях! Краса неймовірна!
Надвечір у кафе “Світанок” відбулася презентація книжок Історичного клубу “Холодний Яр” та прем’єра фільму “Стеком і шаблею”.
На зустріч прибули українці не тільки з Таращі, але й з Медвина, Богуслава, Фастова, Білої Церкви, Кагарлика, Ставищ, Карапишів, Рокитного. Маленька зала (на 100 місць) не змогла всіх вмістити, люди стояли під стінами, в коридорі та на вулиці, відтак розмова відбулася при відкритих дверях…
З повідомлення прес-служби Історичного клубу “Холодний Яр”
