Як чинити психологічний тиск на російських окупантів – пояснює книга “Броньований розум”

На фото - воїн ЗСУ, один з читачів книги "Броньований розум"...

Все, що зараз окупанти роблять в Україні, знищує саму ж російську армію. Психологічний тиск, який відчувають на собі росіяни – також наша зброя. Як нею користуватись – у книзі “Броньований розум” та у спілкуванні  журналістів “24 каналу” з її автором.

Костянтин (“Valde”) Ульянов створив курс психологічної підготовки і профілактики бойового стресу “Броньований розум”. Він проводив стрес-підготовку за курсом для військовослужбовців ЗСУ, особового складу спеціальних батальйонів МВС і управління генерального штабу СІМІС.

Він чудово розуміє, які психологічні механізми включаються у бійця під час війни. Ці знання допомогли йому підготувати тисячі українських воїнів до ефективної участі у бойових діях та запобігти її негативним наслідкам.

За словами Ульянова, психологічний стан російської армії зараз дуже поганий. І це ще не межа – далі буде тільки гірше!

Що можна зробити, аби окупанти почувались максимально некомфортно в Україні, Костянтин (“Valde”) Ульянов пояснив у розмові з 24 каналом.

Наразі багато уваги приділяють морально-психологічному стану армії російських окупантів, яка вдерлася до України. Чому це так важливо?

Тому що солдат у неналежному психологічному стані – це як боєприпас, у якому немає пороху. Саме порох штовхає кулю. Немає пороху – немає пострілу. Нема психологічної волі – куля нікуди не полетить.

Наполеон сказав, що на війні психологічний фактор оцінюється до фізичного у співвідношенні 3 до 1. Добре екіпірований солдат, який смачно поїв і якісно навчений, без волі виконувати накази командування, йти в бій та ризикувати життям, просто не зрушить з місця. Тобто він взагалі ні в який бій не піде.

Автор книги Костянтин (Valde) Ульянов

За вашою інформацією, як справи з психологічною ситуацією в армії окупанта?

Наскільки я знаю, все погано. І ситуація лише погіршуватиметься. Навіть попри добре поставлену роботу машини пропаганди у Росії. Усі їхні солдати чудово розуміють, що вони в Україні окупанти. Що вони максимально тут небажані. Вони добре розуміють, чому українці плюють їм під ноги. Це добре видно з тих наростаючих звірств, які вони коять проти мирного населення. Так чинить армія, яка розуміє, що її ненавидить населення, до якого вона прийшла.

Тобто, росіяни продовжуватимуть нищити міста та тероризувати звичайних людей?

Скоріше за все, так.

Крім того, це – стандартна тактика російської армії. Там дуже багато командирів вважають, що саме так і треба чинити з людьми, яких вони хочуть завоювати.

Але тут ще дуже важливо розуміти, що кожен акт жорсткості щодо мирних людей, кожен військовий злочин, який вони вчиняють, також руйнує російську армію. Навіть дуже добре підготовлений спецпризначенець з якісно промитими мізками не може без наслідків бачити смерті мирних людей. Це його також підточує. Ми добре це відслідковували після війни у Чечні.

Якщо війна в Україні зараз раптом різко закінчиться і всі ці солдати повернуться додому в умовний Ростов, вони почнуть спиватися, закінчувати життя самогубством тощо. Тому що вони зараз зазнають величезного психологічного тиску. Можна сказати, це також наша зброя.

Слід розуміти, що ми перемагаємо. Незважаючи на все, вони зазнають величезних втрат. Російські війська почуваються незахищеними. Це все разом їх руйнує.

Що прості українці зараз можуть зробити, щоби погіршити психологічний стан противника?

Всі мають знайомих у Росії. Потрібно працювати із соцмережами. Можна писати пости, особисті повідомлення або листи. Скидати знімки якихось розірваних солдатів із поясненням: “Ти – російський громадянин. Ти у цьому теж винен”. Росіяни мають знати, що відбувається в Україні.

Так, Росія як держава намагається захиститися від цих знань. Вони відключають ЗМІ та соцмережі. Вони хочуть захистити своє населення від валу інформації з цієї війни. Від знання, що ця війна є злочинною і неправильною. Вони не хочуть, щоби росіяни знали, що вони програють. Вони не хочуть, щоб їхнє населення бачило російських убитих солдатиків. Нам слід зробити так, щоб вони їх бачили. Нам необхідно зробити так, щоб на площах російських міст місцевий ОМОН розганяв саме солдатських матерів. Російський народ має боятися війни з Україною.

Ми можемо вплинути на тих російських вояків, які вже тут?

На це можуть впливати всі. Якщо якісь солдатики відбиваються від своїх підрозділів, їх не обов’язково закидувати камінням. Досить сказати: “Російський солдат, здавайся в полон. На тебе чекає їжа і гарячий чай”. Вони мають розуміти, що в полоні вони мають набагато більше шансів вижити. Тим більше, що, об’єктивно, Збройні сили України дотримуються всіх вимог міжнародного гуманітарного права та дуже гуманно поводяться з військовополоненими.

Плакати та написи з легендарним “Русский военный корабль иди на х*й” теж відіграють велику роль. Це чудова фраза. Це не просто акт героїзму. Одна справа послати когось у сварці на перехресті, а геть інша – послати військовий корабель. Після того, як це зробили, стало очевидним, що у нас вже ніхто не грає в інтелігенцію. Ми всією країною, усіма своїми діями посилаємо їх нахер. І вони знають, що у нас вистачає сміливості це робити.