У тому, що знаменита радянська “варена ковбаса по 2.20″ на 99% складалася з найкращого м’яса, можуть бути впевнені лише ті, хто або не читав радянських ГОСТів, або відкривав їх тільки на першій сторінці. На ділі ж у неї клали сировину навіть не третього сорту. А ті самі “найкращі в світі стандарти” змінювали буквально кожного сезону – залежно від норм забою, рівня надоїв, урожаю, імпорту. Про це йдеться в публікації “Послухайте дочку радянського товарознавця” російської журналістки Анастасії Миронової, передають Патріоти України з посиланням на росЗМІ.
“Знаєте, в ту саму “Чайну” ковбасу, яку ніхто не їв, по ГОСТу клали 70% яловичини другого сорту, 20% напівжирної свинини і 10% бічного шпику. Проте, ковбаса ця чітко віддавала картоном. Чому? Та тому, що ГОСТи містили великі примітки, в яких скрупульозно описувалося, що і чим на виробництві можна замінити: м’ясну масу на суміш з виварювання кісток, крохмалю та харчової плазми, емульговані рослинні жири в маргарині і масле “бутербродне” – на мінеральне масло (пам’ятаєте, як масло вершкове на сковороді вибухало, залишаючи після себе чорну пляму і порожнечу з запахом гуродну?). ГОСТи постійно редагували, для деяких продуктів – щосезону, залежно від норм забою, рівня надоїв, врожаю, імпорту”, – розповіла Миронова.
Вона наводить як приклад знаменитий сосисково-ковбасний ГОСТ 23670-79 від 1979 року в редакції 1980 року.
“У ньому ми читаємо, наприклад: “Допускається замість яловичини, свинини, баранини використання стабілізатора білкового, маси м’ясної яловичої або свинячої, або баранячої, харчової плазми (сироватки) крові, крохмалю або борошна пшеничного”, – цитує документ Миронова
“ГОСТ і норми закладки були для внутрішньої пропаганди (мовляв, заспокойтеся, дорогі громадяни, хоч ковбаса у нас справжня) і пускання пилу в очі іноземцям (ось, наші люди тільки натуральне м’ясо їдять, свіжим молоком запивають, хлібом з маслом закушують). Для реального ж користування були примітки до ГОСТів, які прямо в документі і друкувалися”, – пояснила Миронова.
Вона пише, що продукція за ГОСТом в Союзі справді випускалася. Правда, в окремих “не для народу” цехах і призначалася для партійної номенклатури і різного роду перевіряльників з СЕС і ОБХСС.
“І якщо зараз якась “мурзилка” промуркотіла вам, ніби вчилася в інституті харчової промисловості та знає, що ковбасу робили тільки з м’яса, женіть “мурзилку” в шию: вона або бреше, або ні чорта не вчилася, а з першого курсу прилаштувалася солодко в м’ясному цеху і замість іспитів заносила викладачам тюки з яловичиною першого сорту і свининою напівжирною. Тієї самої, якій цілком офіційно, по ГОСТу, у вашій ковбасі не було. А була вона лише в партіях, які готувалися для спецрозподільників і номенклатури. На деяких комбінатах навіть цех спеціальний був, де все робили за основними вимогами ГОСТу, без всяких редакцій. Ось тільки товар цей був тільки для чинуш, блатних і… перевіряючих. Всякі СЕС, ОБХСС викочувалися з перевірок з величезними сумками, набитими м’ясом, маслом і гостівськими ковбасами. В одному уральському місті чиновник повіз хабар аж на дореволюційних санях і саньми тими його непогано придавило. Гостівською ковбасою півноги відрубало. Але хоча б гостівською”, – розповіла авторка.
Вона звертає увагу, що пише саме про норми, а не дефіцит і злодійство, які ще більше спотворювали картину.
“Про те, що навіть при вдалому збігу обставин (наприклад, ви урвали “викинуту” об 11 ранку ковбасу, і ковбаса ця була зроблена по ГОСТу) замість 99% м’яса ви могли отримати, цілком законно, суміш з кісткового борошна, столярного клею, плазми, крохмалю та варених сечових міхурів. А якщо врахувати рівень злодійства, нехлюйства і антисанітарії, то ковбаса ваша являла … навіть не знаю, що вона являла. Уявіть вимочений в застояній крові шматок картону. Уявили? Приблизно це ваша ковбаса тоді з себе і являла”, – пояснила авторка.
