У часі війни за Волю, що досі триває, криворізькі історики, краєзнавці та журналісти, громадські та козацькі організації продовжують втілювати ідею вшанування Головного отамана Холодного Яру Костя Пестушка
У педагогічному університеті Кривого Рогу презентували проект пам’ятника героїчному землякові – Головному отаману Холодного Яру Костю Пестушку.
Ідея вшанування пам’яті відважного молодого отамана, який боровся з більшовицькою владою, розробляється вже не перший рік. Криворізькі історики, краєзнавці та журналісти, громадські та козацькі організації крок за кроком, наполегливо втілюють цю ініціативу в життя, аби місцева молодь не зростала манкуртами, а добре знала історію боротьби Криворіжжя, народного повстання проти більшовизму, пам’ятала так старанно замовчувані й знищувані комуністичним режимом імена героїв, загиблих за незалежність України.
В обговорені взяли участь член Історичного клубу «Холодний Яр», автор ідеї проєкту меморіального комплексу Володимир Стецюк, автор пам’ятника Костеві Пестушку (Степовому-Блакитному) скульптор Олександр Канібор (старший), автор архітектурної розробки ідеї меморіального комплексу архітектор Євген Головін і меценат, за сприяння якого здійснили розробку проекту та створили пам’ятник, директор компанії «Трей-Україна» Микола Ястреб. До заходу долучилися студенти історичного факультету КДПУ та небайдужі до історії свого краю мешканці міста. Мелодійним обрамленням зустрічі стали пісні періоду визвольних змагань у виконанні кобзаря з Києва, заслуженого артиста України Тараса Силенка.
Присутнім презентували вже готовий проєкт меморіального комплексу – пам’ятника Костю Пестушку. Скульптурна композиція поєднує зображення 20-річного юнака з біноклем у руках, що стоїть біля коня. Поряд з пам’ятником активісти прагнуть півколом спорудити меморіальний комплекс, відвідувачі якого стануть доповненням цього кола, що символізуватиме єднання українців, нерозривність та спадковість пам’яті поколінь. На зворотному боці планують зазначити імена криворіжців, загиблих за незалежність України.
Активісти прагнуть встановити цей монумент поблизу історико-краєзнавчого музею, біля Центрально-Міського військкомату. Історики кажуть, що саме на цьому місці, де колись знаходився Криворізький повстанком, він виглядав би органічно й історично обумовлено.
“Спочатку Пестушка я зробив дещо пафосним, грізним, але потім мої друзі змінили моє уявлення про образ юного ватажка. За спогадами молодшого брата Костя, Федора Пестушка, помираючи від поранення, той сказав: “Якщо стане Україна незалежною, передайте привіт!” Тепер мармурове обличчя 20-річного отамана більш лагідне, примруженим поглядом він вдивляється вперед, ніби запитуючи, чи вже стала Україна незалежною і вільною від ворогів?”, – поділився роздумами автор скульптури, Олександр Канібор.
На зібранні був присутній і Тимур Стецький – офіцер відділення МПЗ (морально-психологічного забезпечення) 17-ї криворізької окремої танкової бригади імені Костя Пестушка. Ім’я героїчного отамана було присвоєне Криворізькій танковій бригаді 23 серпня 2019 року, у День Державного Прапора – стрічку з новим найменуванням 17-ї ОМБр Глава держави, уродженець Кривого Рогу Володимир Зеленський вручив командиру бригади полковнику Олегу Миколайчуку. До слова, раніше (від тодішнього Президента України Петра Порошенка) почесне найменування “Холодний Яр” отримала 93 окрема механізована бригада ЗСУ.
Знаково те, що скульптором пам’ятника Костю Пестушку є Олександр Канібор-старший, батько художника, який став воїном полку “Азов” у часі новітньої війни проти одвічних ворогів України. Криворіжець Олександр Канібор-молодший став прототипом позивного “Маляр” – головного героя книги “Чорне сонце” письменника родом з Черкащини Василя Шкляра, який є і автором найвідомішого сучасного роману про холодноярців “Чорний Ворон”.
Довідка “Козацького краю”
Отаман Костянтин Пестушко (псевдо Кость Степовий-Блакитний) у Першу світову війну воював на Турецькому фронті, за хоробрість нагороджений двома Георгіївськими хрестами. На час Революції у 1917 році в чині підпоручника командував ротою на Західному фронті.
Після революції повернувся в Україну, у 1918 році потрапляє під гетьманську мобілізацію і служить у Маньківському полку, де отримує чин полковника. Потім приєднується до Армії УНР під керівництвом Симона Петлюри.
В 1919 році — командир Середньодніпровської групи (2500 багнетів, 17 кулеметів), яка формально підпорядковувалася Нестору Махну, активний учасник боїв проти просійської Добровольчої армії Денікіна. Збільшивши Середньодніпровську групу до 3000 бійців, перейменував її на Республіканське військо. Далі діяв самостійно.
У травні 1920 року створив та очолив Степову дивізію, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців. Вів боротьбу з окупаційним московсько-більшовицьким режимом партизанськими методами.
Один із керівників повстання весни — осені 1920 року. Діяв на території сучасних Херсонщини, Дніпропетровщини, Кіровоградщини, Черкащини – зокрема на Чигиринщині, в Холодному Яру. Командував Першою Олександрійською повстанською армією. Після того, як дивізія об’єдналась із Холодноярськими збройними силами, Костя Блакитного 24 вересня 1920 року на конференції повстанців у містечку Медведівці обрано Головним отаманом Холодного Яру.
У жовтні, вирушивши в Катеринославську губернію на чолі Степової дивізії, склав із себе повноваження Головного отамана Холодного Яру. Повстанський рух під проводом отамана Степового-Блакитного, який прибув із Холодного Яру, восени 1920 року охопив усю Херсонщину і частину Катеринославщини (нинішньої Дніпропетровщини).
Загинув 9 травня 1921 року у Ганнівці в бою з підрозділом криворізьких чекістів. Похований у рідному селі Ганнівка.
