У 2018 році відбулася археологічна експедиція “Османська галера. Слідами турецьких флотилій у Нижньому подніпров’ї”. На її підготовку пішло майже 8 років.
Передісторія така: у 1997 році херсонським клубом “Підводник” у плавневій частині Дніпра біля Херсона було виявлено старовинне судно. Дайвери підняли на поверхню бронзові гармати, мушкет, фрагменти взуття, посуд, терези та інші предмети.
Більшість із них потрапила до краєзнавчого музею й викликала цікавість в істориків, у тому числі й підводних археологів з Національного заповідника “Хортиця”. У 2010 році місце було локалізовано й визнано вельми перспективним.
Через 8 років організовували комплексну археологічну експедицію, до складу якої ввійшли співробітники хортицького заповідника, археологи з одеського клубу “Наварекс” (які нещодавно виявили підводну пам’ятку №1 в Україні — амфоровоз “Зміїний-Патрокл”), а також представники Херсонської інспекціїї охорони пам’яток.
Метою експедиції було обстеження пам’ятки, датування і підготовка її креслень. Виходячи з раніше піднятих знахідок, дослідники мали справу з турецьким човном XVII століття. Причини його загибелі залишаються незрозумілими й досі. Роботи стали можливими завдяки підтримці Юрія Бутусова та Юрія Лагно.
Судно не було затоплене для блокування протоки, бо,в цьому випадку, замість знахідок на борту мало б бути лише каміння чи баласт. Також воно не могло загинути під час шторму, тому що ані високої хвилі, ані підводних скель чи мілин в цьому місці немає. Найбільш вірогідною версією наразі залишається раптова атака запорожців.
Завдяки дослідженням, проведеним в червні цього року, вдалося не тільки замалювати і відфотографувати судно, але й знайти іще одне! Воно розташовувалося за 100 метрів від першого. Як удалося з’ясувати, знайдені раніше предмети належали саме цьому, другому кораблю.
Отже, в одному місці вдалося виявити одразу дві історичних пам’ятки, і версія з раптовою атакою отримала додаткові аргументи.
Як же виглядали знайдені кораблі? Перший із них — велике пласкодонне вантажне судно завдовжки до 40 метрів. Такі дерев’яні баржі ходили по Дніпру більше тисячі років. Останні з них будувалися ще на початку ХХ століття. Називалися вони по різному: барки, берлинки, байдаки. Такі плавзасоби повсюдно використовувались на річках середньовічної Європи і в пізніші часи. Головним їх призначенням було перевезення вантажів.
Другий корабель — меншого розміру. Це вузький човен, довжиною більше 22 метрів, завширшки — не більше 5. На відміну від першого, човен було виготовлено не з сосни, а з дуба, борти зшивалися кованими гвіздками встик, а для кріплення конопаті використовувались спеціальні корабельні скоби.
На великій барці гвіздків не виявлено. Весь його масивний корпус скріплювався великими дерев’яними нагелями, а шви між дошками обшивки закривалися планками, які, в свою чергу, фіксувалися вузькими залізними скобками. Серед піднятих знахідок слід відзначити турецьку люльку для куріння. За висновком спеціалістів, за кольором глини, формою і типологічними особливостями її можна віднести до другої половини XVII ст.
Турецька люлька із затопленої барки
На жаль, не минулося без прикростей. Археологи виявили, що обидва судна майже повністю розграбовані “чорними археологами”, які, власне кажучи, до археології не мають жодного стосунку! Підводні роботи тривали трохи більше тижня. За цей час вдалося зробити детальний фотоплан пам’яток. Для цього застосовувалась унікальна методика, розроблена провідними спеціалістами клубу “Наварекс”. Виконано триангуляційну зйомку, відібрані зразки предметів.
Від місцевих єгерів довідались, що протягом кількох останніх років на цьому місці проводились розкопки з використанням гідроежекторів. Тільки минулого року звідси була піднята шабля, турецькі монети та гарматні ядра.
Це складно навіть уявити, але частина дерев’яних деталей була використана для виготовлення меблевої фурнітури! Так, морська історія України буквально тане у нас на очах. При цьому, жменька офіційних гідроархеологів протидіє цьому явищу на одинці, без належної допомоги влади, а, інколи, і натикаючись на глибоке нерозуміння з боку відповідних охоронних органів.
Але, не зважаючи на це, у науковців великі плани. Вони мають задум вже в наступному році організувати міжнародний дослідницький проект із залучення спеціалістів в галузі теорії, археології та реставрації.
Важливим моментом буде участь в роботах студентів-істориків, так як молоде покоління гідроархеологів зараз вкрай необхідне нашій країні. Вже є попередні домовленості з кількома університетами України. У якості організаторів виступають: Національний заповідник “Хортиця”, Підводний клуб “Наварекс”, Херсонська інспекція охорони пам’яток і Благодійний фонд “Хортиця”.
www.istpravda.com.ua
Учасники підводної археологічної експедиції
