За останні роки археологи зафіксували появу майже 40 скарбів дніпровських старожитностей антів, тобто вдвічі більше, ніж їх було виявлено за минуле століття. Але жодним з них ми не можемо милуватися в українських музеях. Усі вони з’являлися на інтернет-аукціонах та безслідно зникали після продажу.
Про це розповіла «Українській правді» Ірина Подоляк, перший заступник голови комітету з питань культури і духовності Верховної ради України. Кожна зникла знахідка, кожна зруйнована пам’ятка – це знищена назавжди сторінка нашої історії.
Український археолог Федір Андрощук, який вже 20 років працює в Швеції, опублікував статтю, де навів неприємний приклад.
9 квітня 2015 р. на українському аукціоні “Віоліті” було продано рідкісний предмет – бронзову фігурку звіра XI ст., орнаментовану в так званому стилі Рінґеріке, знайдену в Сквирському районі на Київщині. Такі фігурки прикрашали колись флюгери на щоглах кораблів вікінгів. Вони дуже нечасто трапляються навіть у Скандинавії та є бажаними у будь-якому музеї світу.
В музеях України нічого подібного взагалі немає. Але вже рік потому цей унікальний предмет продали на аукціоні у Британії за 14.880 фунтів стерлінгів. Згодом про цю знахідку написав ще один шведський археолог Ню Бйорн Густавссон. Він за певними особливостями остаточно довів, що те, що придбав британський колекціонер, було нелегально вивезене з України. Тоді з’ясували, що цю прикрасу перепродали до Англії через Німеччину.
Тут ми стикаємося з іще однією проблемою – за підрахунками фахівців, через українські аукціони щороку проходить така кількість археологічних предметів, яка перевищує, приміром, кількість предметів у археологічних фондах Національного музею історії України.
Щороку в нас розпродається та безслідно зникає цілий величезний музей.
Старожитності – чудовий спосіб відмивання грошей та вкладання коштів. І не факт, що все це десь ретельно зберігається в країні, бо загальновідома історія з “Мечем вікінга” та інші приклади свідчать – потік контрабанди до Європи, зокрема і через Росію, невпинно збільшується. Наочний приклад – дві великі фібули, які нещодавно з’явилися на німецькому аукціоні “Sixbid” та пропонуються просто зараз. На лотах зазначено, що це власність німецького колекціонера, який буцімто придбав їх у 90-ті роки минулого століття.На думку вчених, вони також належать до дніпровського кола старожитностей антів та іншого походження, окрім території України, мати попросту не можуть…
