Історія знає чимало містичних знамень, які віщували світові й окремим країнам радикальні зміни, катастрофи і війни…
Влітку 1941 року группа московських вчених відкрила саркофаг великого завойовника Тамерлана (Тимура) у мавзолеї Гур-Емір у Самарканді. Зробили це, не зважаючи на попередження місцевих аксакалів про давню легенду: хто потривожить дух Тамерлана – накличе велику війну. Це попередження зафіксував учасник експедиції, телеоператор і фотограф Малик Каюмов. Саркофаг відкрили в ніч з 20 на 21 червня 1941 року, а менш ніж через дві доби німецькі літаки бомбили країну, підвладну Сталіну, який ще зовсім недавно дружив з Гітлером, роздираючи на пару з ним Європу…
На ранок 25 лютого 2010 року було призначено президентську інавгурацію Януковича – і менш аніж за два дні до «коронації» проросійського правителя розколовся навпіл пам’ятник засновникам Києва. Це сталося о 8-й вечора 23 лютого на очах здивованих перехожих: князь Кий і Либідь залишилися стояти, а їхні брати Щек і Хорив – впали разом з половиною човна-лодії, у якій досі стояли разом. Кияни почали говорити про те, що нічого хорошого правляння Януковича не принесе, а любителі містики – про те, що розкол човна може означати серйозні проблеми для країни і навіть війну.
Ближче ж до початку самої війни на Донбасі сталося три події, на які ніхто особливо не звернув увагу як на знамення…
Меч Святослава «вийшов з води» у річницю Жовтневого перевороту
Погожого осіннього дня простий дядько із Запоріжжя рибалив між затопленими дніпровськими порогами, буквально за 200 метрів від пам’ятної дошки, яка гласить, що орієнтовно саме тут загинув князь Святослав Хоробрий. Раптом гачок його спінінга зачепив щось важке і дядько потіг те «щось» на поверхню, мріючи як і кожен рибалка про те, що піймав мінімум сома, а максимум – золоту рибку. За мить на поверхні щось блиснуло і вражений рибалка зрозумів: на гачку чудом тримається… старовинний меч. Це було краще, аніж золота рибка – і не з-за золота, яким і справді було покрите руків’я давньої зброї, а з-за того, наскільки символічною знахідка була для України ХХІ століття…
Меч на «улов» сучасному запорожцеві трапився 7 листопада 2011 року – якраз в чергову річницю більшовицько-ленінського перевороту, який обернувся для України ріками крові і новітнім поневоленням радянською «імперією», яка прийшла на зміну російській. А вже через два роки після знахідки меча, восени 2013-го, українці піднялись на повстання проти проросійського тирана, скинувши його і змусивши тікати з країни, а по всій Україні розпочався «ленінопад», знаменуючи повернення краю до давніх традицій прагнення Волі – як в часи воїнів Святослава і запорозьких козаків…
«Мечем Святослава» категорично назвали меч найбільші оптимісти-патріоти. Проте їм особливо не перечать навіть найбільш затяті песимісти – просто обережно кажуть про те, що те, що меч варязького типу Х століття з високою вірогідністю міг належати легендарному князю Святославу Хороброму. Коли з заліза зняли шар іржі, під ним реставратори побачили напис давніми латинськими літерами – “Ульфберт”. Це клеймо означає різновид меча вікінгів – найкращий, який вони могли зробить. Сучасні вчені називають цей меч «роллс-ройсом у світі мечів», найдорожчою, найлегшою і найсмертоноснішою холодною зброєю того часу, яка належала лише князям, королям, полководцям. Мова йде про понад тисячу років тому… Імовірно, ці мечі виготовлялися в майстернях у верхів’ях Рейну. Майстра, який їх кував, сучасники мали вважати рівним чарівникам і магам. Сталь, яка нині називається «тігельною», може виплавлятися тільки при температурі 1600°, якої досягли лише плавильні печі часів промислової революції ХІХ століття. А мечі вікінгів «Ульфберт» випередили свою епоху на 800 років…
Реставратори зазначають – це не перші варязькі мечі, знайдені біля Хортиці. У 1928 році при будівництві ДніпроГЕСу неподалік місця нинішньої знахідки знайшли ще п’ять. Але вони були значно простіші. Унікальність зброї, збіг місця знахідки з орієнтовним місцем загибелі київського князя Святослава Ігоровича, а також виявлення подібних мечів схиляє істориків до думки про те, що меч – безпосередній учасник останнього бою київського князя Святослава Ігоровича з печенігами…
Смерч, який увірвався на Хортицю через ординську переправу, намагався «добратися» до козацьких раритетів…
Того, хто вірить у знамення, змусив понервувати і травень наступного після знахідки меча 2012 року: могутній смерч зірвав дах Музею історії Запорозького козацтва на самій славній Хортиці! Буревій здійняв 47 тон заліза на декілька метрів угору, згорнув докупи і кинув на два десятки метрів убік. Частина заліза, що впала у внутрішній дворик музею, пошкодила 5-тонний «Чорний камінь», на якому близько 5 тисяч років тому люди висікли таємничі позначки й малюнок – його багато хто з сучасних дослідників схильний вважати найдавнішою картою Хортиці…
Козацький музей на Хортиці до стихії...
Директор музею Максим Остапенко розповідав: жахлива стихія прийшла з боку так званого Кічкаса – місцини, яка в часи Січі була підпорядкована Кодацькій паланці. Називали цю місцину «ключем до Січі» – збудувавши неподалік фортецю, поляки намагалися завадити доступу на Січ втікачів з уярмленої Великої України. Силою зброї цю фортецю здобували спочатку запорозькі козаки, а потім козацькі полки Богдана Хмельницького…
Музей після нальоту смерчу...
Гортаючи сторінки окутаної таємницями історії, на перший запис про цю місцину натрапляємо у документі, складеному 952 року за велінням імператора Візантії Костянтина VII Багрянородного. У рукописі «Про управління імперією» місцевість, звідки на Хортицю прийшов смерч, називалася «переправою Крарія». Візантійський літописець зазначає, що була вона «шириною з кінний іподром, а довжиною (до скель, що з-під води визирають) – на відстань польоту стріли, з лука випущеної. В це місце спускаються пачунакіти (печеніги – О.Б.) і воюють проти русів. Після того, як пройдене це місце, вони досягають острова, що називається Святий Григорій (Хортиця – О.Б.)». Правда ж, дивно, коли «маршрут» страшної стихії настільки символічно співпадає з маршрутом походів диких незваних гостей на знакову для українців Хортицю? Та ще й, досягнувши берега острова, наносить удар по музею, де зберігаються козацькі реліквії.
Нагадаємо, що саме печеніги і саме біля Хортиці підступно вбили із засідки славного князя Святослава далекого 972-го року.
Те, як рибалка витягнув з 20-метрової глибини дніпровського дна поруч з Хортицею древній меч з руків’ям із посрібленням та позолотою, було це не меншим «фокусом», аніж гра буревію з 47-тонною залізякою, бо тоді рибалка зачепив гачком меча у єдино підходящому місці, щоб той не зісковзнув назад у воду…
Перед війною на Донбасі степ на Луганщині відкрив археологам стоянку золотоординського хана-покровителя Московії
Хтось може посміятися над нашим пошуком символів, бо для когось то – звичайна випадковість на рибалці чи звичайний удар примхливої стихії. Може й так воно. Тоді, можливо, випадково саме в ті дні, коли на козацьку Хортицю смерч прийшов – вперше в Україні і стоянку золотоординського хана виявили? Причому на Донбасі, куди зовсім скоро вторгнеться новітня чужинська орда…
У тому ж травні 2012-го, за два роки до початку війни на Сході, археологи Східноукраїнського національного університету імені Даля (на той час він знаходився у Луганську, а нині – евакуйований у м.Сєвєродонецьк) знайшли поблизу річки Сіверський Донець, біля переправи на лівобережну донецьку пойму у Попаснянському районі Луганщини бойову сокиру ординців, дорогоцінні перстні та величезну кількість (більше 3000!) мідних і срібних монет. На деяких з них був напис, який історики побачили вперше – «Муаззам Урду» (в перекладі – Височайша Орда). Директор археологічного музею «Спадщина» Євген Черних схильний вважати, що саме так і називалася ця літня ставка золотоординського хана. Археологи переконані, що це була резиденція нащадка знаменитого хана Узбека, останнього з династії Батугідів, що вів рід від Батия – Абдаллах-Хана. Владу над усіма землями Золотої Орди він отримав близько 1361 року завдяки підтримці полководця-беклярбека Мамая…
Хто знищив цю ставку, змусивши ординців-нападників залишити тисячі монет разом із заготовками для їхньої чеканки, прикрасами, битим посудом, зброєю і припасами срібної руди? Наразі відповіді немає. Про що намагалася нагадати нам історія в донбаському степу і про що намагалася попередити стихія на козацькій Хортиці? Чи може, це все – лише ланки ланцюжка «звичайних збігів»?.. 
Є ще один історичний факт: саме хан Узбек з роду лютого ворога Києва Батия, чийого сина ставку знайшли на Луганщині, свого часу дарував своєму холопові, московському князю Івану Калиті «ярлик» на право збирати данину з окупованих ординцями земель Русі. І в знак свого покровительства додав у дар Калиті шиту золотом і оздоблену камінням ординську тюбетейку. Нині цю тюбетейку весь світ знає як «шапку Мономаха», бо нею коронували царів Московії і досі бережуть як одну з найбільш святинь сучасної Росії…
Слова російського поета Пушкіна «важка ти, шапка Мономаха!» згадував Путін, коментуючи втечу з України невдахи-правителя Януковича. А про самого Путіна сучасний російський письменник Віктор Шендерович сказав наступне: «Путин никогда не выигрывал никаких выборов… Ни одного раза! Ему расчищали дорогу, его сажали и сверху накрывали шапкой Мономаха с ногами…»
У березні 2018-го правителя земель на схід від України готуються знову «накрити шапкою Мономаха» – історія продовжує крутитись по спіралі…
Олександр БРАВАДА
