Симон Петлюра сказав колись золоту фразу: “Гірше, ніж москальські воші, можуть бути тільки українські гниди”. Поки хтось намагається будувати українську державність – хтось інший намагається по цеглинці розтягувать підмурівок того будівництва…
У Звенигородському районі Черкащини, де сотню років тому створено перші загони Вільного козацтва, які стали кістяком Армії УНР, наступний рік, 2017 рік проголосили Роком Вільного козацтва.
Таке рішення на пропозицію Олега Голуба одноголосно прийняте депутатами Звенигородської районної ради 23 грудня 2016 року на 11 сесії сьомого скликання.
Цитата з рішення: «…враховуючи, що на Звенигородщині в 1917 році вперше на теренах України зародився рух Вільного козацтва, районна рада вирішила:
1. Оголосити 2017 рік Роком Вільного козацтва у Звенигородському районі.
2. Доручити Звенигородській райдержадміністрації розробити план заходів щодо підготовки та відзначення в Звенигородському районі року Вільного козацтва.
3. Визначити вшанування подій та видатних учасників Української революції 1917-1921 років, та популяризацію козацтва на Звенигородщині одним із пріоритетів діяльності органів виконавчої влади району…»
А тим часом у Кам’янці депутати проголосували проти рішення обласної топонімічної комісії і змінили ряд назв вулиць міста: названа на честь легендарних повстанських отаманів братів Чучупаків вулиця раптом стала посеред зими «Зеленою», вулицю імені легендарного козацького полковника Івана Богуна перейменували на «Педагогічну», вулиця імені Дмитра Донцова знову стала… «Першотравневою», а провулок Степана Бандери – щоб ви й не сумнівалися – так само «Першотравневим». Одним словом – саме час тут ходити з транспорантами «Мир, труд, май». От тільки, схоже, забули, що під комуністичними прапорами й гаслами ворог зараз приніс на український Донбас аж ніяк не мир…
Зрештою, напередодні Новорічних і Різдвяних свят не хочеться навіть говорити про негатив. Процитую краще нашого земляка, казкара Сашка Лірника з Умані – рядки з його нового, простого і теплого вірша – сподіваюся, це не дасть забути, що досі триває війна за українську Волю, за торжество Добра…
ФРОНТОВЕ РІЗДВО
Тут росте ялинка, на ялинці – сніг.
Причепім гранати замість куль скляних.
Кулеметну стрічку, гільз зо два кіло -
Кращої ялинки в нас ще не було!
В бліндажі підземнім є дванадцять страв -
Сухарі й консерви – все смакує нам !
Зате вдома Дідух став на покутті,
На столі аж тісно від ковбас й куті.
Ви святкуйте й знайте – в цей різдвяний час
Захистить вас тато, тато любить вас.
Хоч війна, й окопи снігом занесло,
Завжди буде тато з вами на Різдво!
І як зійде Радість в небі й на землі,
То поставте чарку на столі й мені.
Нас всіх привітайте щиро, без забави -
Слава Україні і Героям Слава!
Мила і кохана, я тебе люблю,
Повернусь додому – всіх вас обійму!
Будем святкувати ворогу назло
Це найкраще в світі фронтове Різдво !
Перед бійцями на Сході, як перед власною совістю, відповідаємо за те, щоб Україна рухалась лишень «вперед і вгору» – у рік 100-літнього ювілею української революції маємо зберегти й укріпити державну незалежність на нашій, Богом даній землі!
Олег ОСТРOВСЬКИЙ, колонка головного редактора в газеті “Козацький край” №17(91) від 28 грудня 2016 року
