На прапорі - плями, схожі на кров...
У Києві, під час опрацювання фондів Національного музею історії України у групі зберігання «Тканини» виявлено унікальний історичний експонат – прапор Організації українських націоналістів, датований серединою 1940-х рр.
Думається, що детальне дослідження історії створення цього прапора ще попереду. Але вже зараз можна висловити декілька важливих міркувань та зауважень.
Походження і час виготовлення прапора з’ясувати важко. У картотеці НМІУ зазначено, що цей прапор був захоплений радянськими партизанами Кам’янець-Подільського з’єднання в бою з українськими націоналістами у 1943 чи 1944 р. Ніякої більш детальної інформації, у кого ж саме партизани забрали прапор – відшукати поки що не вдалося. Також не вказано якими саме бійцями і в якому місті чи селі був вилучений прапор. Можемо лише припустити, що прапор був виготовлений у першій половині 1940-х рр., хоча документально підтвердити це поки що неможливо.
До Державного історичного музею УРСР прапор потрапив від колишніх учасників партизанського руху вже після завершення Другої світової війни. Скоріше за все, вони його розцінювали, як важливий експонат, що свідчив про успішність їхньої діяльності. У 1947 р. в Києві проходила виставка трофеїв, які були здобуті червоноармійцями та радянськими партизанами. На ній був представлений і цей прапор. Зберігся шматок етикетки, де російською та українською мовами зазначалося, що це «прапор українсько-німецьких націоналістів». Зрозуміло, що радянська влада розцінювала ОУН і УПА як колаборантів німців, і вкрай вороже ставилась до їх діяльності. Прапор експонувався, як трофей радянських партизанів, вилучений в «українсько-німецьких націоналістів».
Після завершення виставки прапор за актом № 2679 передали до музею. Далі він не експонувався, перебував в фондах. У період до 1991 р. він зі зрозумілих ідеологічних причин не міг перебувати в експозиції. Лише в 1979 р. його було зареєстровано та описано. Співробітник музею В. Мамуля в книзі надходжень зазначив, що цей прапор був захоплений партизанами Кам’янець-Подільського з’єднання, ймовірно в 1943-44 рр. Не виключено, ще це було радянське партизанське з’єднання імені Михайлова, яке дійсно мало сутички з німцями та підпіллям ОУН і УПА на території сучасної Хмельницької області, зокрема, у Славутському районі.
Стан збереження прапора в цілому задовільний, хоча не ідеальний: у деяких місцях він забруднений (чи то фарбою, чи то кров’ю, а також землею), в тканині є дірки та надриви. Жовта та голуба частина прапору зроблені із різної тканини, неоднаковість відчувається навіть на перший дотик. Посередині прапору нашитий щит, вирізаний з голубої тканини, яка відрізняється від тієї, з якої зроблена верхня половина прапору. Щит пришитий до прапора жовтими нитками по всьому його периметру. Посередині на щиті жовтими нитками вишитий герб тризуб, із мечем посередині. Таким чином, прапор має умовний «парадний» та «непарадний» боки, адже щит з гербом розташований на ньому лише з одного боку.
Подібний тризуб із мечем посередині використовували члени ОУН в 1930-х рр., його нерідко можна побачити у тогочасній підпільній пресі. Після розколу у 1940-1941 рр. ОУН на дві фракції – бандерівську та мельниківську, тризуб з мечем посередині і далі активно використовували мельниківці. Не виключено, що саме члени ОУН(м) і могли виготовити цей прапор, хоча остаточно стверджувати це поки що немає жодних документальних підстав. На сьогодні історикам відомо про існування декількох ланок ОУН (мельниківців) на території Хмельниччини. Також прапор мали можливість зробити представники місцевого населення, які співчували діяльності українського визвольного руху.
Донедавна про існування цього унікального експонату мало хто знав. Він не демонструвався у експозиції музею, зберігався у фондах, куди мало хто міг потрапити. Те, що прапор вцілів у фондах музею, можна вважати щасливим винятком. У роки існування СРСР більшість подібних українських національних прапорів нещадно знищувалися чекістами, як «буржуазно-націоналістичні», і тому в українських музеях їх залишилися одиниці. Музейні фонди неодноразово переглядалися і «зачищалися», натомість їх комплектували експонатами, пов’язаними з досягненнями більшовицької влади. Керівництво комуністичної партії організовувало переслідування зберігачів і поширювачів української національної символіки, літератури, в т.ч. і жовто-синіх прапорів.
Думається, що в найближчий час цей прапор повинен стати частиною оновленої експозиції Національного музею історії України про події Другої світової війни, щоб його могли побачити всі відвідувачі музею.
Олександр ІЩУК
