10 червня – День народження одного з найвідоміших і найпопулярніших українських письменників, якого часто називають “батьком українського бестселера» – Василя Шкляра. Уродженцеві Черкащини сьогодні виповнилося 64 роки.
Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг… Після закінчення школи він став студентом філологічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка. При цьому мало не був відрахований за те, що під час модного в радянські часи «трудового семестру» в колгоспі грався… знайденою бомбою. Пізніше цей епізод Шкляр згадає у повісті «Стороною дощик іде». Навчання майбутній письменник продовжить у Єреванському університеті, проте його творчість віднині завжди так само буде тісно переплетеною з тим, що реально переживатиме сам Василь Шкляр…
Він пише книги «Перший сніг», «Живиця», «Праліс», Ностальгія», «Тінь сови». Справжня популярність прийшла тоді, коли 1999 року, у віці 48 років письменник, мало не померши від тяжкої хвороби, пише роман «Ключ» – так, наче й сам митець нарешті підібрав ключика до сердець українських читачів… Через два роки виходить друком його роман «Елементал» – і він теж стає надзвичайно популярним у читачів, бо написаний на основі реальних подій. Василь Шкляр, який досить довго займався політичною журналістикою і бував у «гарячих точках», особисто знайомий з вдовою вбитого російськими спецслужбами лідера чеченського народу Джохара Дудаєва. Історія викрадення українцями Алли Дудаєвої з-під носа російської ФСБ і стала основою сюжету «Елементала».
Та звісно ж, найбільшу популярність письменникові з Черкащини приніс роман на тему історії рідного краю – це був «Залишенець» або ж «Чорний Ворон» – під цими назвами роман про боротьбу повстанців Холоного Яру проти більшовиків вийшов практично одночасно у двох різних виданнях у 2009 році.
Саме життя Василя Шкляра теж могло б стати сюжетом книги. Чого варта тільки історія визнання його лауреатом Шевченківської премії 2011 року за книгу про Чорного Ворона! Письменник відмовився отримувати премію, поки при владі залишався тодішній міністр освіти Дмитро Табачник, якого Шкляр назвав одіозним українофобом. Помстившись патріотові за його позицію, Віктор Янукович не включив Шкляра до Указу про нагородження. І тоді Василя Шкляра визнав сам Холодний Яр – кошти, зібрані зібрані по всій Україні патріотами були фактично рівними тими, від яких він відмовився. Це стало першою і поки що єдиною «народною» Шевченківською премією – її Василеві Шкляру привселюдно вручили під час багатотисячних вшанувань пам’яті отамана Василя Чучупаки у Холодному Яру навесні 2011 року. Ця премія – не за матеріальним, а за моральним чинником – найдорожча у колекції відзнак письменника, який до того вже здобував премії «Золоте перо», «Золотий Бабай», «Спіраль століть» і «Коронація слова».
Наприкінці минулого, 2014 року вийшов друком роман Василя Шкляра «Маруся». Новий твір про Визвольну боротьбу українців майже столітньої давнини був сприйнятий як максимально актуальний. Роман «Маруся» не просто став бестселером – прочитавши його, сучасні бійці-добровольці АТО з «Правого сектора» та УНСО назвали свій вишкільний табір «Марусиними полігоном». В один із перших днів 2015 року Василь Шкляр особисто побував на «Марусиному полігоні» і провів там презентацію книги у «воєнно-польових умовах». Письменник залишається в епіцентрі найгарячіших подій сучасного українського життя…
Ярослав ЗВЕНИГОРА
