Зліва направо: Василь Портяк, Сергій Василюк і Роман Коваль
Творчий вечір Романа Коваля,номінанта на Шевченківську премію 2014 року відбувся 9 лютого 2014 року в актовій залі Київської міськради.
Відкрив його ведучий Сергій Василюк. Він нагадав про те, що 9 лютого виповнюється річниця повстання в Лук’янівській в’язниці м. Києва, а відтак і роковини легендарних отаманів Холодного Яру Ларіона Загороднього, Юрія Дроботковського, Мефодія Голика-Залізняка, Дениса Гупала, Сергія Захарова, Костя Здобудь-Волі, Івана Гайового-Грисюка, січових стрільців Миколи Опоки, Михайла Турка та інших борців, які загинули під час повстання (всього 38 осіб).
Після хвилини мовчання кобзар Тарас Силенко на пам’ять про наших прадідів великих виконав геніальну пісню “Посіяли гайдамаки” на слова Тараса Шевченка (муз. Віктора Захарченка), а Антоніна Литвин продекламувала поему Тараса Шевченка “Холодний Яр”.
Представляючи шевченкіану скульптора Михайла Гаврилка, Роман Коваль процитував погляд самого митця на його скульптурну групу “Відродження України” з 1-го проекту пам’ятника Шевченкові для Києва: “Пробуджена Україна, оточена двома лицарями, провадить далі свій недокінчений історичний похід в чарівну країну грядущої слави і життя. Лицарі її виглядають такими, якими їх ворожі стріли поклали, здавалось, на вічний смертельний сон, але чародій Тарас своїм чудодійним словом воскресив їх, і вони йдуть, вірні “Заповітові” Тарасовому, проложити дорогу Україні там, де, як звичайно думають, “немає путі ні прохожому, ні проїзному, ні прольотному”. “Чудодійне слово Шевченка, – додав Роман Коваль, – оживляє, обертає гречкосіїв на козаків, перевтілює російських патріотів, колишніх солдатів Російської імперії на сірожупанників і синьожупанників Армії УНР, які зброєю своєю перетворюють Шевченкові слова “І повіє вогонь новий…” на пророчі”.
Учасники творчого вечора Романа Коваля. Київська міська рада, 9 лютого 2014 р.
Про значення шевченкіани Михайла Гаврилка для українського народу засвідчили уривки з книги “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, яку Асоціація українських письменників висунула на Шевченківську премію. Їх мистецьки продекламував заслужений артист України Петро Бойко. А Ольга Страшенко прочитала свій вірш, присвячений Михайлові Гаврилку.
День був червневий. Село недалеко,
бігли з ущелин гірські ручаї;
сів край землянки у шатах смереки,
склавши знаряддя митецькі свої.
Муза його молода, відчайдушна
священнодіє в театрі війни…
на Василя поглядає Дідушка:
гарна мистецька модель – курінний!
Про значення творів Романа Коваля у вихованні цілого покоління говорили письменники Володимир Шовкошитний, Василь Портяк та дочка медвинського повстанця Галина Денисенко. Промовці наголошували на тому, що Роман Коваль повернув українському народові сотні імен славних синів і дочок нашої Батьківщини.
Підтвердженням цього твердження стала і нова книжка Романа “Крізь павутиння змосковщення” – про Павла і Михайла Кратів, а також перевидання маловідомого видання 1912 року “Історії України-Русі” Миколи Аркаса, яке вдруге здійснив Історичний клуб “Холодний Яр”, тепер, у грудні 2013 р., у співпраці з Мистецькою агенцією “Наш формат”. Під редакцією Романа Коваля вийшло й нове дослідження Віктора Моренця “Земля, полита кров’ю”, в якому розповідається про повстанський рух на півдні Чернігівщини в 1919 – 1924 роках. Про це видання розповів автор – Віктор Моренець.
Підсумовуючи вечір, народний депутат України Юрко Сиротюк наголосив, що покоління, яке зараз на Майдані відстоює своє право на вільне життя в українській державі, значною мірою виховне на книжках Романа Коваля.
Окрасою українського свята в Київській міській раді стали виступи Гриця Лук’яненка і Володимира Самайди, які виконали повстанську пісню “Над’їхали партизани” та стрілецьку “Повіяв вітер степовий”, яку всі учасники вечора співали стоячи, а також виступи Сергія Василюка (“Пісня про отамана Зеленого”, “Ніколи не плач”, “Зробились ми великої години”), Ігоря Жука (“Залізна верба” і “Пісня Галицького полку Січових стрільців”) та Володимира Пастушка (“Голос крові”).
У завершальному слові Роман Коваль запропонував послухати оцінку Гаврилкового проекту пам’ятника Шевченкові для Києва мистецтвознавця Миколи Голубця. “Се Україна мілітарна, вояцька, – писав Микола Голубець. – Стільки в ній протесту проти тиранії і насильства!.. Се нічим непогамований вислів революційного, протестного світогляду митця… Се наче квінтесенція Шевченкової поезії, ще закоханої в минувшині і не зневіреної в її велич”.
Роман Коваль висловив сподівання, що “і Шевченкова поезія, і шевченкіана Михайла Гаврилка запалюватимуть українські серця у боротьбі за Шевченкову Україну”.
Співорганізаторами свята українського духу виступили Історичний клуб “Холодний Яр” та Всеукраїнське об’єднання “Свобода”.
Історичний клуб “Холодний Яр”
