Син знаменитого Івана Франка став славним військовим пілотом УГА

Дата: 21.06.2012
Автор:

Петро Франко був третьою дитиною в сім’ї Великого Каменяра. Він народився 21 червня 1890 р. у с. Нагуєвичах на Дрогобичинні. Від малої дитини був надзвичайно цікавий до всього, дуже рухливий, войовничий… Ще навчаючись у Народній школі, Петро Франко виявив великі здібності до хімії, а свою кімнату перетворив на лабораторію. Продовжив навчання в Академічній гімназії та Львівській політехніці на улюбленому хімічному факультеті. Інститут закінчив з відзнакою.

Петро Франко – військовик

З початком Першої світової війни (серпень 1914 р.) у відповідь на «Зазив» Головної Української Ради та Української Бойової Управи (УБУ) Петро Франко добровільно зголосився до Легіону Українських Січових Стрільців. УБУ надала йому військове звання «четар» й при­значила до розвідчої служби. В рядах УСС він відзначився як хоробрий й мужній командир. Був учасником багатьох боїв і походів УСС, як командир піхотних та технічних відділів. Як герой, проявив себе у боях під Семиківцями.

Після Листопадового чину 1918 р. Легіон УСС став основою для створення національних збройних сил ЗУНР – Української Галицької Армії. Державний секретар військових справ ЗУНР полковник Д. Вітовський залучив Петра Франка, який ще у 1916 р. у Сараєво успішно пройшов летунський вишкіл, до формування авіації УГА. Його було іменовано «сотником» та призначено референтом летунства у Начальній Команді УГА (1918-1920). У цей час багато сил та організаторських здібностей віддав Петро Франко для створення полкової авіаційної бази УГА у Красному та для безперебійного постачання полку літаками, боєприпасами та пальним. Особисто брав участь у бойових польотах до окупованого поляками Львова, бомбив польські батареї на Високому Замку та залізничному вокзалі, а також їх радіоцентр у Кадетській школі. 4 січня 1919 р. літак, на якому він здійснював черговий розвідувальний політ, було збито, а льотчика полонено поляками й відправлено до табору Домб’є, з якого Франко здійснив втечу і через Чехословаччину дістався у розташування частин УГА. Наприкінці січня 1919 р. він повернувся у свій авіаполк і одержав призначення полкового командира. На рахунку його полку було багато героїчних подвигів, у тому числі й 16 збитих польських літаків. За заслуги в організації летунства УГА та у їх керівництві Головний Отаман військ Директорії УНР С. Петлюра присвоїв Петрові Франку військове звання полковник УНР.

Петро Франко – вчений, науковець

Внесок Петра Франка у хімічну науку є значним – він не тільки автор 36 винаходів (зокрема у молочній галузі), але й автор хімікотехнологічного словника та підручника з хімії. Цілий ряд його робіт із хімічної технології харчових продуктів розсіяний по різних спеціальних журналах, які видавались як у Львові, так й у Харкові.

Як найздібніший учень Ігнатія Мосціцького (президента Польщі з 1922 до 1939 р.), був рекомендований ним, як висококваліфікований спеціаліст, до виїзду в Радянську Україну на прохання її уряду. У Харкові в 1931 році очолив кафедру Хімікотехнологічного інституту й розвинув активну діяльність як науковець і практик.

На жаль, науковий доробок Петра Франка ще чекає систематизованого дослідження. Можна сподіватись, що середнаших науковців знайдеться працьовитий сміливий дослідник, який візьметься за цю нелегку справу. А пора!

Петро Франко – письменник

Свою літературну діяльність Петро Франко розпочав ще у студентські роки, коли писав різні замітки у сокільських та пластових виданнях. Активно працюючи у «Соколі» та «Пласті», став редактором часопису «Пластовий табір». У його літературному доробку близько 15 публікацій про «Пласт». Після невдалого закінчення визвольних змагань переїхав до Відня. У Відні з-під його пера вийшли такі популярні книжки: «Як закладати пластові дружини», «Відмолодження», «Огляд території України», «Теорія зглядності після А. Айнштайна». Займався видавничою справою, організувавши Видавниче Товариство «Франко син і спілка».

У 1922 р. Петро Франко повернувся у Галичину. На жаль, він не міг влаштуватися на роботу у Львові. З великими труднощами йому вдалося знайти роботу контрактового учителя в Коломиї. У 1924 р. написав «Демко Пачкар» та інші оповідання. У Коломиї написав першу свою двоактову п’єсу «Заздрісні», друга п’єса – «Марко Спотикайло». Пошуковість П. Франка виявляється у його оповіданні «В пралісах Бразилії» та в першій збірці його оповідань «Дядько шкіпер», названа так за першим її оповіданням (1930 р.).У 1923-1925 рр. періодично доїжджав до Львова і викладав хімію в Українському таємному Університеті.

Виїхавши у 1931 р. на запрошення радянського уряду до Харкова, у своїй «Автобіографії» Петро Франко вказував, що, перебуваючи в Харкові, він переробив на драми твори свого батька «Захар Беркут», «Борислав сміється», «Без праці». Написав кіносценарій «Борислав сміється». Однак, тут допустив він неточність – драми «Борислав сміється» та «Захар Беркут» побачили світ у Галичині ще у 1930 році. Усі його праці, як наукові, так і літературні, які були написані у Харкові, після його від’їзду до Галичини були визнані як твори неблагонадійного іноземця, потай проголошеного «ворогом народу», та потрапили до списків «нє подлежащіх распространєнію». На жаль, у Галичині, відгородженій від УРСР залізною завісою, про цей великий доробок Петра Франка ніхто не знав.

Повернувшись у 1936 р. у Львів, створив біографічну повість «Іван Франко зблизька», мемуарний твір «Від Стрипи до Дамаску». Він -автор драматичних творів «Інститутський жарт» та «Сигнал», а також поеми «Гутна».

Перекладав з англійської мови твори Сетона-Томпсона. На польську мову переклав поему свого батька – «Іван Вишенський».

Петро Франко – спортсмен

Усі дослідники спортивного життя Галичини, від часу входження її до складу Австро-Угорщини й до початку Другої світової війни, відзначають визначну роль Петра Франка не тільки як теоретика спорту, але й як активного спортсмена. Він першим, разом із професором Іваном Боберським, здійснив лижний крос навколо Львова, а разом із своїм братом Тарасом успішно виступав у змаганнях по тенісу.

Маючи прекрасну фізичну підготовку, не стояв осторонь «Пласту» – від перших таємних гуртків, організованих ним разом з Іваном Чмолою, через легальний «Пласт» Олександра Тисовського, до його заборони польською владою. «Пласт», створений його першими організаторами, мав основну мету – військовий вишкіл молоді й носив явно виражений український національний характер. Тому не дивно, що серед Українських Січових Стрільців, учасників Листопадового чину 1918 р. у Львові, Січових Стрільців Закарпатської України у 1938-1939 рр., і врешті, воїнів Української Повстанчої Армії було багато вихованців «Пласту». Петро Франко написав такі праці: «Правила до сітки», «Пластові гри і забави», «Підручник Шведської руханки» та інші. Він – активний член «Сокола-Батька», його атлетичної секції.

Останні дні…

У вересні 1939 р. Польщу було поділено між Німеччиною і СССР. Большевицька влада з пропагандистських міркувань віддала Петрові Франку всі можливі почесті. Його було обрано членом президії Народних Зборів Західної України, а також депутатом Верховної Ради УССР. П. Франкові було надано посаду декана товарознавчого факультету Українського державного інституту торгівлі, призначено директором Меморіального музею Івана Франка у Львові. Але так було лише до початку совєтсько-німецької війни. Уже 28 червня 1941 р. працівники НКВД заарештували його разом з академіком К. Студинськимі знищили. (Від «Козацького краю»: згідно більшості даних, загинув того ж 28 червня1941 року - при спробі втечі на станції Прошова коло Тернополя з поїзда, яким Петра Франка радянські солдати намагалися вивезти на схід. За іншими даними, загинув в катівнях НКВС влітку того ж року).

Із проголошенням незалежності України славне ім’я Петра Франка – учасника національно-визвольних змагань, визначного військового діяча УГА, письменника, вченого, повертається нашому народу. Національний внесок в увіковічення його пам’яті зробило Львівське обласне товариство політичних в’язнів і репресованих: У 1996 р. на фасаді будинку Львівської Комерційної Академії встановлено художньо-меморіальну таблицю Петрові Франку. У 1999 р. під авторством Ю. Кучабського і П. М. Франка була видана книжка «Петро Франко: сторінки життя». У 2008 р. Указом Президента України Віктора Ющенка було присвоєно ім’я Петра Франка 7-й бригаді тактичної авіації повітряного командування «Захід» Повітряних сил Збройних сил України.

П. М. ФРАНКО, голова

Львівського обласного

Товариства політичних

в’язнів і репресованих

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , , , ,



Напишіть відгук

Свіжий випуск

Газета 'Козацький край' номер 1 від червень 2022

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2022’.Вільне Козацтво Холодного Яру