20 січня 1661 р. король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора.Однак відразу ж після підписання диплому створення академії зустріло рішучу опозицію Краківського університету та окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на перешкоди, у Львівському університеті навчання велося за зразком інших європейських академій. А згодом король Август ІІІ у 1758 р. затвердив диплом від 20 січня 1661 р., виданий Яном ІІ Казимиром.
- Скульптура на головному корпусі ЛНУ
Від часу заснування і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і підпорядковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Приміщення університету було поблизу Краківської вулиці в центрі Львова. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню.
Історичні джерела засвідчують, що у 1667 р. на філософському і теологічному відділах навчалось близько 500 студентів, а навчальний процес забезпечували вісім викладачів. У середині XVIII ст. кількість студентів збільшилося до 700 осіб, викладачів — до 15-17.
На сьогодні Львівський національний університет імені Івана Франка — один з найбільших і найшанованіших вишів України.
Серед знаменитих випускників Львіського університету — поети Іван Франко та Богдан Лепкий, священик і культурно-громадський діяч Андрій Бандера, лідер ОУН Євген Коновалець, журналіст Георгій Гонгадзе, історик Ярослав Грицак, політик і економіст Віктор Пинзеник, співак і громадський діяч Святослав Вакарчук та інші.
