Полковник Армії УНР Василь Хомич Прохода народився 25 грудня 1890 року на Кубані. Там в 1906 році скінчив 4-клясову горожанську школу та працював у мирового судді. В 1910 р. переселився з матір’ю в Оріхів на Запоріжжі, де в 1912 р. склав іспит за 6 кляс реальної школи та вступив до 51-го пішого Литовського полку в Симферополі. В 1914 році витримав іспит для підвищення до ранги хорунжого та відійшов на австро-угорський фронт. В 1915 р. в бою проти мадярів попав до австрійського полону. В таборі полонених старшин російської армії спершу в Терезині (Чехія) разом з хорунжим Костем Курило та іншими був основником «Малоруской» бібліотеки та драматичного гуртка. В 1917 р. ці гуртки в національно-культурній співпраці з Союзом Визволення України були одними з перших, які включились до українізації старшинського табору в Юзефові.
Як напівінвалід виїхав Василь Прохода в квітні 1918 р. в Оріхів на Запорожжі, де оживив діяльність «Просвіти». З прибуттям в Україну Сірої Дивізії, вступив у вересні 1918 р. до 1-го її полку, як полковий осаул, і брав участь в бойових діях дивізії до Луцької катастрофи в травні 1919 року. Звільнившись з польського полону, прибув до Кам’янця Подільського, де у вересні-листопаді приймав активну участь у формуванні 4-го полку Сірожупанників 1-ої Рекрутської дивізії. В квітні 1920 р. Василь Прохода брав участь в організації 7-ої бриґади 3-ої Залізної дивізії та в її боях проти большевиків до липня, коли перейшов до 4-ої Сірої бриґади 2-ої Волинської дивізії. Там на становищі начальника штабу Сірої бриґади був був поранений в груди в бою під Сатановим на Поділлі.
В польському таборі інтернованих займався просвітянською діяльністю та писав «Записки до історії Сірих або Сірожупанників» в трьох частинах, що були опубліковані в збірнику «За Державність» та у воєнно-історичному журналі «Табор». В 1922-27 рр. закінчив Українську Господарську Академію та був в ній асистентом і лектором до 1932 р. Там, крім наукової чинности, приймав активну участь в національно-суспільній діяльності як голова Товариства кол. українських старшин в Чехії, староста Союзу Українських Соколів за кордоном, редактор і видавець часопису «Село» Українського Аграрного Т-ва академічного характеру.
У січні 1945 року заарештований радянськими органами біля Познані. Перебував у Лук’янівці. У серпні 1946 року був засуджений до дев’яти років таборів біля Воркути, потім перевезений до Комі АРСР (нині Республіка Комі). Пробувши 11 років в ув’язненні, 1956 року як громадянин ЧСР репатрійований до Пряшева.
Кубанський козак став полковником Сірої дивізії УНР
Одна відповідь на Кубанський козак став полковником Сірої дивізії УНР
Напишіть відгук
Пробачте, щоб відправити коментар, маєте увійти в систему.
© 2011-‘2024’.Вільне Козацтво Холодного Яру
царство небесне.