Ємець Василь Костянтинович народився у с. Жаборівка на Слобожанщині (нині смт. Шарівка Богодухівського району Харківської області). Бандурист-віртуоз, бандурний майстер, письменник, учасник української революції 1917—1921 рр. Творець першої української капели бандуристів.
Народився 15 грудня 1890 року в козацькій родині. У домі своїх батьків часто слухав спів кобзарів, зокрема І. Кучугури-Кучеренка, П. Гащенка, П. Древченка, М. Кравченка. У дитинстві малий Василько мав мандоліну, балалайку, гітару та мріяв про кобзу. Без відома батька на самостійно зароблені гроші він купує бандуру. 6 грудня 1911 р. в м-ку Охтирка відбувся його перший виступ, на якому Ємець співав «Розриту могилу» Т. Шевченка. Цей дебют мав надзвичайний резонанс у місті. В 1911 р. вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. Одночасно вдосконалював своє мистецтво гри на бандурі й учив інших. У 1912 р. в харківському тижневику «Сніп» опубліковано першу статтю Ємця «Відродження бандури». У 1913 р. отримав запрошення від бандуриста-віртуоза М. Богуславського приїхати до Катеринодара (нині м. Краснодар). Тут Ємець заснував свою першу кобзарську школу, яка отримала назву «Перша кубанська кобзарська школа». Від 1914 р. навчався в Московському університеті. У 1914 р. з успіхом виступав на Всеслов’янському концерті. У 1916 р. відбувся дебют Ємця на сцені Великого імператорського театру (нині Великий театр Росії), після якого його вперше в московській пресі було названо віртуозом. Одночасно продовжив музичну освіту. Мав і своїх учнів. У 1917—1918 рр. учителював у жіночій гімназії в м. Сосниця. У січні 1918 р. у складі Бойового куреня військового міністерства Української Народної Республіки брав участь в обороні Києва від більшовицьких військ М. Муравйова. У березні — квітні 1918 р. служив у 4-му піхотному полку ім. гетьмана Петра Дорошенка 1-ї козацької Синьожупанної дивізії. Цього ж року в Києві за сприяння гетьмана П. Скоропадського організував Кобзарський хор. Виступав перед вояками Армії УНР, за ці концерти згодом був нагороджений орденом Залізного Хреста. 25 листопада 1919 р. міністр освіти УНР Іван Огієнко направив Ємця за кордон у концертне турне з тим, щоб «артист-бандурист» ознайомив «європейське громадянство з національним українським музичним інструментом — кобзою», фактично ж для того щоб урятувати йому життя. Більше в Україну він не повернувся. У своїй книзі «Кобза та кобзарі» висловив надію, що мине лихоліття, й український народ матиме свою державу. На еміграції в Берліні (Німеччина) та Празі (Чехословаччина) продовжив навчання в консерваторіях. У 1923 р. в Празі заснував Другу капелу бандуристів, де навчалося близько 50 учнів. У 1924 р. отримав запрошення повернутися в окуповану більшовиками Україну, від якого відмовився. Гастролював у Чехословаччині, Німеччині, Бельгії, Литві, Польщі, Франції, Канаді, США. Концерти Ємця завжди проходили з величезним успіхом. Він був першим українським митцем, який виступав з бандурою в Голлівуді (р-н у м. Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США). Уперше виконав на бандурі «Місячну сонату» Л. ван Бетовена. Саме Ємець познайомив Європу й Америку з українським національним інструментом — бандурою.
Митець самостійно працював над удосконаленням бандури. Здійснив свою давню мрію «зробити наш національний інструмент приступним до грання класичної музики». Змайстрував так звану подвійну бандуру на 62 струни і виконував на ній не тільки народні пісні та думи, а й твори Л. ван Бетховена, В. — А. Моцарта, П. Чайковського, Ф. Шопена, М. Лисенка.
Ємець — автор понад 40 праць про кобзарів та кобзарське мистецтво («Кобза та кобзарі». — Берлін, 1923; «У золоте 50-річчя на службі України. Про козаків-бандурників». — Голлівуд — Торонто, 1961, та ін.), музичних композицій («Гомін України», «З кримських гір», «Передзвони», «Над Дніпром», «Про Крути» та ін.).
Tags: Василь Ємець, Слобожанщина, Українська держава, УНР, Харківщина
