Разом з Історичним клубом “Холодний Яр» вшановуємо пам’ять борців за Волю України, встановлюючи їм пам’ятники. Створив музей Історії Холодного Яру, присвячений кільком поколінням козаків і гайдамаків нашого краю. На фото – разом з письменниками Василем Шкляром і Романом Ковалем, скульптором Дмитром Бур"яном та музикантами і співаками Тарасом Силенком і Сергієм Василюком.
Є кандидати, які вміють лише говорити і обіцяти, а є кандидати, які просиділи у владі достатньо довго, щоб майже мовчки «засівати» грошима електоральне поле. Є ті, хто з’явився на Черкащині тільки для того, щоб зібрати голоси довірливих і опісля назавжди забути, де ця область на карті знаходиться, а є й земляки, які все життя прожили на Черкащині, але мріють втекти до Києва. А потім житимуть за так званим «законом курятника: клюнь ближнього, обгидь нижнього і залізь повище, щоб самого не обгидили»…
Я ж на Черкащині зріс і покидати її не збираюся – це вам підтвердить кожен у моїй рідній Червоній Слободі, у Черкасах і Чигирині, Ірклієві, Драбові чи Чорнобаї. Як член Історичного клубу «Холодний Яр» я був у Придністров’ї у пошуках слідів автора першої Конституції України гетьмана Пилипа Орлика, прямував на російські Соловки останнім шляхом поневоленого московським царатом кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського, шукав у німецькому Аугсбурзі розгадку таємничої загибелі старшини Холодноярської республіки, письменника Юрія Горліса-Горського, проте щоразу прагнув якомога швидше повернутися на рідну Черкащину. Тут я виріс, тут, в університеті Черкас здобув свій перший диплом про вищу освіту. Доля й час змусили знову навчатися, змінити фах педагога на економіста, стажуватися за програмою «Агробізнес» у Данії та США, стати фермером, обравши працю на землі замість білого комірця під костюмом чиновника.
- Сам працюю на землі, вирощуючи зерно. Сам і хліб з нього випікаю. Випечені за старовинними козацькими рецептами паляниці вже можна купити у магазинах Черкас і Чигиринщини. На черзі – лівобережні райони Черкащини. Впізнати хліб легко – спочатку по етикетці «Еко-Ферма», а коли вона навіть загубиться, впізнаєш і через декілька днів, бо це хліб, який не втрачає якості.
Проте я не шкодую, бо я люблю свій рідний край, а для Черкащини вирощувати хліб – це те саме, що на Донбасі вугілля добувати. Заробляти гроші завжди тяжче, аніж красти…Протягом виборчої кампанії ви не побачили від мене вихору з хрустких папірців Національного банку ще з однієї причини: я не вважаю довговічним те, що отримуєш нечесним шляхом.
Завжди допомагаю, як можу, православним церквам. Від першого каменя підмурівку до бань з хрестами звів перший в Україні храм на честь останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського (Багатостраждального), канонізованого Церквою. Тільки на ній – позолочені хрести, які «виростають» з тризубів – вони освячені особисто Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом.
Мій час ще настане, якщо люд довірить мені владу. Бо воювати з чисельними проблемами наших міст і сіл треба коштом держави – бюджетом, зібраним із наших з вами податків. А для цього депутатам совість треба мати і народними бути не тільки по запису у депутатському мандаті. Можливо, «відкрию для когось Америку», але це саме так: гроші державної казни призначені для покращення життя усіх людей у цій державі, а не тільки тих людей, які самі себе зарахували до списків «еліти». Закликаю вас, шановні виборці: не ведіться на крихти з барського столу, бо вам, народу по праву належить все, що є в країні наших предків-козаків, які ніколи не корилися і на коліна не ставали, тому і вільними були…
Фінансую видання книг та зйомки кінофільмів на тему історії Визвольної боротьби. Зокрема, став співвидавцем унікального зібрання творів Юрія Горліса-Горського «Ми ще повернемось!» Разом зі своїми козаками навіть знявся у фільмі «Вони боролись до загину» про Холодноярську республіку (на фото – у ролі отамана Василя Чучупаки)
Ці декілька фотокарток демонструють тільки дещицю того, чим я займаюся – сподіваюся, що вже після виборів у наступних випусках газети «Козацький край» на нових фото поруч зі мною ви зможете побачити й себе. Бо повертати нашому краю втрачену пам’ять про славне минуле і намагатися зробити кращим наше майбутнє можна тільки гуртом. А разом нас – таки багато!..
Олег ОСТРОВСЬКИЙ
Наш музейно-етнографічний комплекс «Дикий хутір», розташований поруч з холодноярським дубом Максима Залізняка, став центром діяльності Вільного козацтва, яке вже має 300 «штиків» і центром паломництва для десятків тисяч туристів, На черзі – поширення холодноярського прагнення Волі на всю Україну!
