Надання допомоги пораненому. Фото з фейсбук-сторінки Геннадія Друзенка
Про порятунок життя росіянину, який пораненим потрапив у полон, розповів сьогодні, 16 червня на своїй сторінці у Facebook співзасновник Першого добровольчого мобільного шпиталю ім.М.Пирогова, правник і волонтер Геннадій Друзенко.
“Козацький край” цитує його допис дослівно: “На початку великої війни я не впорався з емоціями, які тоді накривали напевно кожного, і публічно закликав стерелізувати загарбників. Тих, хто прийшов нас калічити, вбивати та ґвалтувати. Російська пропаганда здійняла з цього вселенський галас і я досі офіційно в розшуку Слідчого комітету РФ. А російських хлопчиків напевно досі лякають «доктором Друзенко». Тоді мені вистачило мужності та мудрості одразу ж публічно перепросити за свої слова, спростувати їх та визнати, що загарбників треба вбивати, а не каструвати. Але саме загарбників, які прийшли руйнувати та плюндрувати нашу країну зі зброєю в руках. А не абстрактних “руzzкіх”, “мо**алів” чи “орків”, – пише Геннадій Друзенко. – Відповідальність за злочин зажди має бути персональною та максимально персоналізованою. Вбиває, руйнує, ґвалтує та плюндрує, віддає накази вбивати, руйнувати та плюндрувати не абстрактний “руzzкій” чи “мо**аль” (який на повірку нерідко виявляється бурятом чи кадирівцем, який говорить російською набагато гірше за пересічного українця), а конкретні люди з прізвищами та іменами.
Відтоді мене часто публічно і непублічно запитували, що робитиме Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова, якщо до нас потрапить поранений загарбник? Я завжди відповідав, що поранений для нас буде насамперед людиною, а отже ми надамо йому медичну допомогу, а потім – звичайно – передамо компетентним органам. Для допиту та обміну на наших полонених. Але донедавна це були самі слова…
І от момент істини настав. Сьогодні я отримав повідомлення, що один з наших екіпажів надавав медичну допомогу полоненому росіянину. Надавали за тими самими протоколами, що й українським бійцям.
Я безмежно радий, що ми пройшли випробування ненавистю і склали тест на людяність на відмінно. Бо знущання над пораненим ворогом аж ніяк не наближає нашої перемоги. А отже йому не місце на цій війні. Принаймні з українського боку фронту”, – наголошує Геннадій Друзенко.
