Вперше в історії мовлення за підсумками року лідером серед національних телеканалів став ICTV.«Першою кнопкою 2020 року» ICTV зробили в першу чергу новинні «Факти», політичні та гумористичні програми (серед останніх – «Дизель Шоу», які лідирують у своєму сегменті). Серед серіалів же – абсолютним лідером став 12-серійний український телепродукт «Козаки. Абсолютно брехлива історія» – його подивилися більше 2,5 мільйонів українців…
Євген Олійник – актор, який зіграв у фільмі одну з центральних ролей, козака Красулі, розповів виданню «Козацький край» дещо із “закулісся” зйомок популярного серіалу.
Попри щільний графік роботи з організації спільного з Оксаною Байрак майстер-класу для акторів, Євген Олійник знайшов час для спілкування з "Козацьким краєм" і автографа для його читачів...
Євген Олійник - у ролі козака Красулі в "Абсолютно брехливій історії"
- Євгене, після ролі у «Козаках» за Вами міцно закріпилося додаткове прізвисько «Берсеркер», яке у міфах давніх германців і скандинавів означало воїна-перевертня, який здатний обернутися на вовка або ведмедя. В Україні схожий термін «берсерко» вживався до запорозьких козаків, які принципово не вдягали захисних обладунків, а в бою легко відмовлялися від звичної зброї, смертельно вражаючи ворога усім, що під руку трапиться, а то й взагалі голіруч… Чому так названий ваш персонаж – Красуля?
- Не варто шукати у фільмі повну відповідність історичним реаліям. Хоча у «Козаках» і розповідається про ХVI століття, коли козаки весь час билися то з московитами, то з турками й ординцями, то з поляками – на цьому, власне, дотримання історичної правди й закінчується. Творці фільму навіть наполягали, щоб ми не переймалися вивченням історії епохи. На те й друга назва серіалу – «Абсолютно брехлива історія», бо він не претендує на достовірність, а покликаний пробудити інтерес до своєї історії, а заодно – стати «імпортозамінником» якісних закордонних пригодницьких фільмів – саме з-за того цей фільм і прозвали «Піратами Карибського моря по-українськи». А мій персонаж – він і справді єдиний в трійці нерозлучних друзів – Назара, Царька і Красулі, хто воює без захисних обладунків. Але не голіруч, хоча й не звичною шаблею, а трофейною дворучною сокирою-бердишем, яку відібрав у бою з московитами…
- Тяжко було вправлятися з такою зброєю?
- Перед зйомками бойових сцен ми дуже багато тренувалися у техніці володіння зброєю. Важко було тільки тоді, коли під час паралельних зйомок у іншому фільмі, де грав боксера, зламав руку… От тоді крутити й рубати важким бердишем однією рукою було справді важкувато, але справився – навіть дублера не довелося залучати.
- Наскільки складноо взагалі зніматися у кількох фільмах водночас? І чи траплялися ще якісь пригоди на знімальному майданчику?
- Попри всю проблемність 2020 року, мені особисто скаржитися не доводиться – тільки головні ролі протягом року зіграв у 5 фільмах, а були ж ще й другорядні… Пригоди на зйомках трапляються, але про них досить швидко забуваєш. Скажімо, на зйомках «Козаків» у Буцькому каньйоні на Черкащині мій кінь, який взагалі-то надзвичайно спокійний був, раптом злякався чогось і поніс мене просто в хащі дерев, а потім так само раптово зупинився, як вкопаний, і ми з ним так і не «доїхали» до знімальної камери телеоператора… (сміється)
Запам’ятався і надзвичайно потужний вибух, коли імітувався підрив бронеавтомобіля в іншому серіалі, “Ангели», де я грав сучасного українського спецпризначенця. Згадую гаряче повітря від того вибуху – і абсолютний контраст з ранковим крижаним холодом води Гірського Тікича у тому ж Буцькому каньйоні, куди за сценарієм падав колега-актор декілька дублів поспіль, бо так вимагав сценарій «Козаків»…
- «Ангели» і «Козаки», де ви знімалися, вийшли на телеекрани майже водночас. Не було відчуття аналогії між часами, показаними у фільмах?
У ролі сучасного спецпризначенця - у телесеріалі "Ангели"
- Хоча події цих фільмів розділяє пів тисячоліття, таке відчуття дійсно було. В принципі, мої кіногерої мали вигадані пригоди й подвиги – і спецпризначенець в «Ангелах», і берсеркер-запорожець у «Козаках». Але насправді я досить багато знаю про реальні подвиги козацьких часів – уважно вивчав історію, коли готувався грати у документальному фільмі роль козацького отамана Северина Наливайка. А про війну ХХІ століття і сучасних українських військових взагалі з «першоджерел» знаю – бо маю серед них багато друзів. Тому так – беззаперечно те, що твердість духу сучасних воїнів України – від часів предків-козаків. Той дух і любов до волі нікуди так і не поділися – які б вороги не намагалися зламати їх…
Довідка «Козацького краю»
Попри принципову установку творців серіалу «Козаки. Абсолютно брехлива історія» на «неприв’язаність» до реалій середньовічного буття, у фільмі багато що відповідає дійсності. Причому, іноді це робилося не навмисно, а спонтанно, за якимсь містичним збігом. Так було, зокрема, у сцені допиту на Січі головного героя фільму, який вкрав магічну сережку у московського царя. На запитання Характерника, хто він і звідкіля родом, козак відповідає: «Іван Овчаренко, з Ребедайлівки». Швидше за все, сценаристу просто сподобалася оригінальна назва Ребедайлівки – а єдине село з такою назвою є на Черкащині, у Кам’янському районі. Так співпало, що прізвище Овчаренко, розповсюджене на Черкащині, і цьому селу не чуже, а в березні 1848-го тут був селянський бунт, який придушували поліція і кінні улани, а одним з очільників бунту в Ребедайлівці був… Іван Овчаренко.
Як те, що земля кругла, так і те, що історія по спіралі «гуляє» – доведений факт. І кіно, навіть коли напівжартома піднімає з темряви віків нашу історію, здатне зробити багато для пропагування українських цінностей, культури й одвічного прагнення Волі…
Андрій КРАВЕЦЬ
