Навіть в умовах карантинних обмежень не припиняє роботу над українською літературною спадщиною священного Афону дослідник Сергій Шумило. Нині він готує монографію на основі того, що знайшов кілька років тому в бібліотеках афонських монастирів – рідкісних українських стародруків початку XVII ст., зокрема видання київських митрополитів Іова Борецького та Петра Могили, які передавались у той час з України для церковно- богослужбового вжитку на Афон.
У XVII – XVIII ст. існували досить інтенсивні зв’язки українського чернецтва і козацтва з Афоном. Причому ці зв’язки мали як вагомий вплив на розвиток української духовно-культурної спадщини в Україні, так мали і вплив і на спадщину монастирів на самому Афоні. Тобто мав місце процес духовно-культурного взаємообміну та взаємовпливу з обох сторін. Наслідком цього вже в середині XVIII ст. стало виникнення власних осередків українського чернецтва на Афоні – скитів “Чорний Вир” та Пророка Іллі, Костянтинівської келійної обителі та спроби відновлення стародавнього монастиря Симонопетра як осередку “малоросійського братства”. Ченцями у цих обителях переважно були колишні запорозькі козаки, про яких прп. Паїсій Величковським в листі до кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського писав, що серед його братства на Афоні ченці “найпаче от православноіменития страни Запорожскія”.
Про все це і багато іншого – у новій монографії Сергія Шумила.
“У монографії намагаюсь висвітлити маловідомі сторінки історії духовно-культурних зв’язків України та Афону в XVII – XVIII ст. І хоча від наших можновладців, як завжди, на такі важливі проекти з відновлення нашої національної духовно-історичної спадщини даремно сподіватись на якусь підтримку, нам всеодно робити своє!” – коментує невтомний дослідник української духовної спадщини.