Багато хто чув про «в’єтнамський синдром» американських солдатів і про «афганський синдром» солдатів СРСР – коли ті, хто пройшов бої, у післявоєнному житті розпочинають бій зі своїми спогадами, які заважають повернутися до звичного внутрішнього стану. В Україні від часу початку боїв на Донбасі починають звикати до терміну «східний синдром»…
Проблеми від зустрічі «з Мордором і орками» – вічні, як сама війна…
Посттравматичний синдром, як психологічний стан, пов’язаний із стресом, пережитим у бою, відомий ще від античних часів – він згадується у хроніках Ассирійського царства і знаменитій «Ілліаді» Гомера. Геродот теж описував стан психологічного потрясіння воїна після Марафонської битви. Про сни, у яких солдати знову поверталися у битви, пережиті наяву, писали Гіппократ, Ксенофонт і Лукрецій. У часи Середньовіччя про такі ж речі писав Шекспір. А в армії Наполеона, яка з боями пройшла Європу початку ХІХ століття, лікарі прозвали цей стан «синдромом вітру від гарматного ядра»…
У США посттравматичний синдром часів війни між Північчю і Півднем називали «солдатським серцем», аж поки в часі Другої світової війни американський художник і військовий кореспондент Томас Лі не намалював портрет американського морського піхотинця після жахливої битви проти японців за острів Пелеліу. Як тільки у журналі «Life» («Життя») було опубліковано цей портрет, американці, вражені «відсутнім» поглядом воїна «в нікуди, у порожнечу», почали називати посттравматичний синдром не інакше, як «поглядом на дві тисячі ярдів».
Історія знає величезну кількість прикладів людей, які успішно пережили посттравматичний синдром, перемогли його і досягли в житті навіть більших вершин, аніж ті, хто ніколи не переживав таких потрясінь.
Відомий письменник Курт Воннегут у своїй книзі «Бійня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей” описав відчуття, які особисто пережив у часі Другої світової - після того, як бомбардувальники перетворили на попіл німецький Дрезден, де Воннегут саме був у таборі для полонених. А Чарльз Діккенс втрапив у стан посттравматичного синдрому і без війни – після залізничної катастрофи і все подальше своє життя не забував про ту подію…
Знаєте, кого фахівці взагалі вважають класичним прикладом людини у посттравматичному стані? Головного героя роману-фентезі Джона Толкіна «Володар кілець» – мається на увазі стан Фродо після його повернення з Мордору!
Цікаво, що перш, аніж описати жахіття війни проти вигаданих орків, письменник Толкін сам пройшов справжні бої Першої світової – лейтенантом полку Ланкширських стрільців і втратив у тих боях практично всіх своїх друзів по доброму довоєнному «Чайному клубу». Толкін не тільки вижив і переміг свій посттравматичний стан – улюблена письменницька справа зробила його багатим і відомим на весь світ.
Зрештою, сучасна українська письменниця і волонтерка Юлія Ілюха, яка нещодавно презентувала свою книгу «Східний синдром», стверджує, що в сучасній війні – усі травмовані нею. І цитує знайомого психолога, який говорить, що спочатку солдат повертається з війни тільки тілом, а головою і душею – тільки ще через рік…
Американський журналіст Нолан Пітерсон, який вже п’ять років висвітлює війну на Донбасі, восени 2019 року презентував книгу під назвою “Чому солдати сумують за війною”. На жаль, наразі є лише англомовний варіант книги - а шкода, бо описуючи стан українських солдатів на війні і після неї, Пітерсон дивиться на це «не збоку, а зсередини» проблеми – як колишній військовий пілот у В’єтнамі, який сам пережив посттравматичний синдром, а переміг його завдяки улюбленій справі – військовій журналістиці. Зрештою, Нолан Пітерсон робить головний висновок: найкраще соціальна адаптація і психологічна реабілітація ветерана проходять у колі таких же ветеранів, поєднаних спільною справою. Найкращим прикладом Пітерсон вважає київську «Піцца ветерано», де присутні всі елементи психологічної реабілітації – при цьому, без жодної навіть згадки про якісь терміни. Просто спогади, пережиті разом, а не на самоті – це те саме, що відчуття в бою не порожнього окопа, а надійного плеча побратима поруч…
Від найтяжчих спогадів рятує…собака
У давніх український легендах побутують оповідки про так званого «ярчука» – пса з вовчими іклами, здатного вберегти свого господаря від будь-якої нечистої сили. В сучасній же Україні і справді є собаки, які рятують від жахіть, що приходять у снах і спогадах…
У Центрі реабілітації «Бандерівський схрон» під Івано-Франківськом ветеран АТО Руслан Косенко отримав свого персонального психолога – на цій посаді «працювала»… собака Урсула. Тяжко поранений у бою під Іловайськом ветеран полку «Азов» мав офіційно встановлений діагноз «посттравматичний синдром» і вже починав шукати розраду в пляшці… Золотистий ретривер Урсула врятувала бійця зі стану депресії, «витягла» бійця з темряви безнадії до сонця перемог і звершень – Косенко навіть став учасником спортивних «Ігор нескорених» і сам здобув кваліфікацію психолога – допомагає тепер іншим ветеранам АТО позбутися спогадів війни…
Навчені за спеціальною програмою, собаки-психологи мають одну спільну рису – в них повністю відсутня агресія не тільки до свого, а й до чужих. При цьому людина поруч з нею почувається повністю захищеною емоційно – чотирилапий психолог нізащо не підведе…
Тим часом у Золотоноші на Черкащині 29-річний ветеран ООС Сергій Бебко тренував свою невеличку собачку Баду з мисливської породи фокстер’єр. Результат для нього був так само позитивний: Бада витягла його з посттравматичного стану, викликаного участю в боях на Донбасі і перемноженого на хвилювання за батька, який з-за переживань за сина пережив серцевий приступ і впав у кому… Собака врятувала воїна від потрапляння у затяжну депресію, а наприкінці 2018 року Сергій і його Бада прославилися, повернувшись до рідної Золотоноші з Чехії, де проходили змагання для собак, мультичемпіонами світу з дог-пуллера.
Участь собак у психологічній реабілітації воїнів – це практика, давно освоєна у США, Канаді й Австралії, вона завжди (і в Україні – так само) обов’язково поєднується з більш звичними речами, що повертають до нормального життя. У першу чергу це – родина (дружина, діти) та улюблене заняття. Для тих, хто отримав бойові поранення, часто таким проривом до перемоги над внутрішніми проблемами стає саме заняття спортом.