Ця вистава — спроба розібратися, що з нами сталося під час війни, спроба дослідити еволюцію людини на війні та поза війною, спроба донести до всіх нас просту думку: війна нікуди не зникла, вона серед нас.
У форматі «сцена на сцені» семеро бійців та волонтерка розповідають свої дуже особисті історії, пов’язані з війною, діляться спогадами, страхами й надіями. Режисер, також ветеран війни на Донбасі, Євген Степаненко каже: спектакль з’явився як результат кількатижневого реабілітаційного тренінгу для бійців у карпатській Верховині і на базі Івано-франківського театру. Сказане зі сцени допомагає не тільки самим бійцям пережити моральні травми, здобуті на фронті, а й глядачам – осмислити те, що відбулось із українським суспільством за майже 6 років війни.
Хтось з театралів скептично посміхнеться. Мовляв, знову побачимо аматорський театр, і тільки те, що учасники — вояки, дозволить поблажливо поплескати у фіналі. Але “Голоси” — точно не героїчна сага про “сонечок та страждальців” ветеранів. Це пряма мова — нас, звичайних людей, які потрапили в екстремальні умови війни.
Вибагливий глядач в Івано-Франківську, Львові та Дніпрі вже сказав своє слово 20-хвилинними оваціями та захопленими відгуками. На черзі – Київ…