Пам"ятник Івану Підкові в Каневі
Іван Підкова виділявся серед січовиків своїм розумом, волею, військовими знаннями і досвідом, який здобув у боях з татарами і турками.
У другій половині XVI ст., як і в наступні часи, запорозькі козаки знаходилися на Хортиці. Визначною подією цього періоду було перебування тут у 1577-1578 рр. козацького ватажка Івана Підкови. Хто він такий, простий селянин чи, як він говорив, «брат молдавського воєводи Івоні» – ніхто не знав. Серед запорожців цей відважний і сильний козак був прозваний Підковою, бо він вільно ламав кінські підкови і гнув грубі цвяхи. Виділявся серед січовиків своїм розумом, волею, військовими знаннями і досвідом, який здобув у боях з татарами і турками. І не випадково він був обраний отаманом на чолі козацьких загонів, а потім і гетьманом.
У 70-ті роки козаки були вже настільки значною силою, що могли вступати в дипломатичні відносини з іншими країнами. Так, на заклик молдавського воєводи Івоні у 1574 р. 1300 козаків прийшли на допомогу для боротьби з турками. І коли турки, які ще раніше встановили протекторат над Молдавією, схопили і стратили Івоню, Іван Підкова назвав себе спадкоємцем престолу. Почувши про такого запорозького діяча, як Іван Підкова, про його подвиги, молдавські бояри направили до нього своїх посланців на Січ з проханням «взяти до своїх рук батьківщину (Молдавію), що дісталася йому від брата – видерти її у нового господаря Петра», який був посаджений турецьким султаном Мурадом III, і стати на чолі держави. Іван Підкова погодився, зібрав під свої знамена запорожців, а також 600 воїнів на чолі з Яковом Шахом, і пішов на Молдавію.
Тільки-но Підкова перейшов за Дністер, до нього приєдналися молдавські повстанці, які проголосили його господарем Молдавії. Та Петро Кривий (тодішній господар) не хотів втрачати своєї влади і виступив проти Підкови з турецьким військом. За чисельністю воно у кілька разів перевершувало чисельність запорозьких козаків. Вирішальна битва відбулася на річці Прут, поблизу Ясс. Петро був упевнений у перемозі. На передньому фланзі свого війська він виставив 500 турецьких яничарів з гарматами і вогнепальною зброєю, які відкрили шалену стрілянину. Козаки попадали. Вирішивши, що вони побиті, турки кинулися вперед. І це була фатальна помилка. Бо раптом козаки підхопилися й одночасно відкрили вогонь з рушниць, поклавши на місці відразу понад 300 турецьких яничарів. Підкова переміг Петра, який покинув військо і втік до сусідньої Валахії.
29 листопада 1577 р. козаки з тріумфом вступили до молдавської столиці Ясс. Було визволено кілька сотень невільників. Проголосивши себе государем Молдавії, Підкова направив велике посольство турецькому султану з подарунками, щоб заручитися його підтримкою, як це було і раніше при кожному новому государеві. Обурений такою зухвалістю, султан не прийняв делегацію. Незважаючи на це, гетьман ужив заходів з наведення ладу в столиці і на підлеглих землях Молдавії.
Бояри всіляко підтримували його кроки із зміцнення державної влади, розвитку торгівлі із сусідніми країнами. На подяку за це він надав їм деякі пільги і переваги.
Майже протягом року Іван Підкова не поривав зв’язків з Україною, а тим більше із Січчю Запорозькою.
Однак обстановка навколо нового молдавського господаря з кожним днем загострювалась. Незважаючи на славні перемоги, Підкова розумів, що йому не вистачає сил назавжди вигнати турків з Молдавії. Тому козацький гетьман попросив польського короля Стефана Баторія взяти Молдавію під свій захист. Та король на це не погодився, бо його лякали погрози турецького султана напасти на Польщу. Через гінця Баторій наказав Підкові негайно залишити Молдавію, щоб не дратувати турків.
Тим часом, одержавши допомогу з боку турків і поляків, війська Петра Кривого через рік наблизились до Ясс. Прихопивши в місті чимало трофеїв, Підкова вирушив в Україну. Шлях козаків проліг через міста й села Поділля. Водночас, польський король Стефан Баторій отримав від турецького султана грізного листа з вимогою покарати козаків. Ця подія стурбувала його, позаяк король не хотів сваритися із султаном, тим більше, що він готувався до війни з Москвою, а для цього йому був необхідний такий союзник, як Туреччина. З цією метою він видав універсал, адресований місцевим урядникам, в якому застерігав їх про загрозу походів козаків у Молдавію і Валахію. Король зобов’язав люблінського воєводу прибути на Поділля і розправитись із загонами Івана Підкови. Одночасно універсал був вручений київському воєводі князю Костянтину Острозькому з вказівкою виступити з військом в низину Дніпра і вибити звідти непокірних січовиків.
Стефан Баторій велів заарештувати Івана Підкову і доставити його у Варшаву. Так і було зроблено. На засіданні польського сейму окремі сенатори висловлювалися за звільнення Івана Підкови, зважаючи на його авторитет серед запорожців та заслуги у боротьбі проти турецько-татарської агресії. Але Баторій наказав відрубати йому голову прилюдно.
За традицією польські магнати розправлялися з козацькими гетьманами і проводирями у місті Львові. За наказом короля перед Львівською ратушею 16 червня 1578 р. у присутності турецького посла відбулась страта відважного козака. Наостанок Підкова звернувся до побратимів з проханням поховати його за козацьким звичаєм, що і було зроблено. Вірні товариші поховали його в Канівському монастирі (сучасна Черкащина).
Лев КУДРЯВЦЕВ
