Вождем воїнів, перед якими впала велична Римська імперія, був предок українців?
Натхненні прикладом великого вождя
Літа Божого 1648 року, ущент розбивши польське військо під Корсунем, козаки гетьмана Богдана Хмельницького увійшли до Білої Церкви. І поки його воїни відпочивали перед новими битвами, гетьман сів писати універсал, який так і увійде в історію як «Білоцерківський» – із закликом до всіх українців лівого і правого берегів Дніпра готуватися до великої війни за волю…
У цьому Універсалі славний син чигиринської землі згадував не лише Черкаси, Корсунь, Чигирин, Трахтемирів, Кумейки, Переяслав, Полтаву та інші міста й містечка українські – він нагадав козацькому народу про… великий Рим, який колись брав їхній предок.
«Навіть Стародавній Рим (що може називатися матір’ю всіх європейських міст), який володів багатьма державами й монархіями і пишався колись своїми шістьмастами сорока п’ятьма тисячами війська, в давні віки взяла й чотирнадцять літ тримала далеко менша проти згаданої збірна бойова сила русів із Ругії, на чолі яких стояв тоді князь Одонацер, — сталося це в році 470 після Різдва Господнього. Отож ми йдемо за прикладом наших давніх предків, отих старобутніх русів, і хто може заборонити нам бути воїнами і зменшити нашу лицарську відвагу!» – писав гетьман Хмельницький до українців. Цим прикладом він хотів переконати: українці в усі часи з успіхом громили і чисельніших, і сильніших ворогів – розгромлять їх і нині.
Під проводом Хмельницького козаки дійсно зуміли повторити подвиги славних прадідів: з меншими силами не раз били ворога, вкриваючи славою бойові знамена. Коли ж 6 серпня 1657 року славетний гетьман спочив у Бозі в своїй столиці, у Чигирині, його писар, виголошуючи промову над тілом Хмельницького, порівняв його з давнім завойовником Риму: «Милий вождю! Древній руський Одонацер!..»
Ім’я й походження – окутані таємничим мороком…
Ким же був Одонацер – вождь, який здолав найсильнішу імперію давніх часів і після цього сам правив Римом більше 13 років? У різних письмових джерелах різних часів і народів навіть ім’я його пишеться абсолютно по-різному: від найбільш розповсюджених Одонацер і Одоакр – до Одовахар, Одоахрос і Одокрехім…
Свідчення того, що в його жилах текла не чужа сучасним українцям кров, знаходимо у багатьох середньовічних і навіть більш давніх джерелах. Хтось може зі скепсисом поставитися до прагнення українців «вписати у родичі» великого воїна й вождя – з недовірою говорити про свідчення як того ж гетьмана Богдана Хмельницького, так і літописця Самійла Величка, які писали про Одонацера як про давнього русича. Але навіть у давніх текстах італійською мовою від Мавро Орбіні, настоятеля монастиря католицького ордену бенедиктинців, знаходимо слова твердого переконання в тому, що Одонацер був слов’янином, а не германцем, як говорилося у інших джерелах. А писалося це в монастирі на острові Млет, підвладному на той час Венеції – одному з осколків земель колишньої Римської імперії…
Ще цікавіші речі знаходимо у так званих «Хроніках Биховця» – одному зі списків литовсько-білоруського літопису, укладеного в першій третині XVI століття – більш як за сотню років до Хмельниччини. Описане у ньому переносить нас у події майже сім століть тому – 1429 року в Луцьку, де з ініціативи Великого князя литовського Вітовта і за сприяння імператора Священної Римської імперії Сигізмунда зібралися на з’їзд монархи найвпливовіших держав тогочасної Європи. Літописець свідчить: коли Вітовт запропонував включити українську і литовську шляхту до гербів польських, українська делегація у відповідь гордо заявила, що походить від древніх русів, які Рим взяли…
Зрештою, на знайденій у скельних катакомбах перших християн поблизу австрійського Зальцбурга кам’яній плиті з викарбуваними на ній словами про події 477 року Одонацер згадується як «король рутенів», тобто прарусичів…
«Варвар», який правив імперією, зберіг Сенат і навчив римлян говорити слова «вітер» і «хліб»…
Олександр Ковалевський, український історик-науковець з канадського Ванкувера переконаний: Одонацер був сином одного з воєначальників війська іншого великого завойовника давнього світу, знаменитого вождя Аттіли.
Цікава деталь: полька за походженням, але народжена в Україні Марцеліна Даровська переповідала розказану їй батьком легенду про те, що вождь Аттіла був похований на території сучасного… села Шуляки в Жашківському районі Черкащини. Пані Марцеліна була засновницею багатьох католицьких монастирів в Україні та Польщі, пізніше беатифікована особисто Папою Римським. За життя товаришувала з поетом Адамом Міцкевичем і композитором Фредеріком Шопеном, перед її вчинками схилявся в глибокій пошані письменник Генрік Сенкевич… Все життя Марцеліна Даровська згадувала рідні Шуляки на Черкащині, де малою дитиною дівчинка всотувала в себе легенди цього краю і вірила у розповіді про те, що курган, який височів у полі неподалік від батьківського маєтку – це могила знаменитого воїна, вождя племені гунів Аттіли…
Та повернемось до постаті Одонацера, про якого вчений з Ванкувера говорить, що він – син воєначальника Едікона, який «розпочинав кар’єру» у війську Аттіли. За версією Олександра Ковалевського, після смерті Аттіли Едікон перебрався з території Подніпров’я у Карпати, де став князем племені білих хорватів. 469 року, після загибелі Едікона у битві проти остготів, князем стає його син Одонацер.
475 року Рим роздирала міжусобна боротьба, що завершилася подією, яку в наш час назвали б «збройним переворотом». Імператора Юлія Непота скинув з трону його ж воєначальник Флавій Орест – «путчист» проголосив новим імператором Риму… свого власного малолітнього сина Ромула Августа.
Скориставшись протистояннями всередині самого Вічного Міста, наступного, 476 року Одонацер збирає військо з рутенів-русинів і найманців-германців і вирушає в похід на Рим. Флавій Орест був убитий, а його син усунутий від влади. Дата перемоги вождя рутенів Одонацера і падіння перед ним імперії – 23 серпня (як тут не згадати, що нині 23 серпня українці святкують як День державного прапора?) Повторимо: було це 476 року, Хмельницький помилявся, коли говорив про 470-й…
Вищезгаданий настоятель монастиря, чернець і історик Мавро Орбіні у своїй праці «Царство слов’ян» писав: «Рим був такий наляканий його могутністю, що усе населення міста вийшло йому назустріч і вітало як царя римлян, віддавши слов’янину більше почестей, ніж будь-кому зі смертних…» З усіх давньоримських джерел, доступних йому на момент написання цієї праці (1601 рік), Мавро Орбіні вибирав слова, якими користувалися у повсякденні воїни Одонацера. Дуже багатьма з цих слів українці користуються й досі: баба, біда, круг, легкий, хтіти (хотіти), їсти, зумби (зуби), спати, звати, балакати, страх, сестра, вода, пити, зима, птах, вітер, хліб…
Монета із зображенням Одонацера
Історик Олександр Ковалевський стверджує, що немає доказів того, щоб рутени тотально нищили надбання римської цивілізації – навпаки, новий володар Риму висловився за мирне співіснування захопленої ним Західної Римської імперії зі Східною – Візантією. На доказ цього він навіть відправив до Константинополя візантійському імператору завойовані символи імператора Риму – діадему і мантію. В самому ж Римі продовжували діяти звичні для нього інституції, включно з Сенатом, діяло також і римське право – так тривало 13 років його правління…
Проте 493 року підтримуваний візантійським імператором вождь остготів Теодорих заманив «на переговори» Одонацера, з яким перед цим довго і безусішно воював і підступно вбив його під час бенкету з нагоди підписання «мирного договору»…
Замість післямови
Влітку 2011 року у російській газеті «Аргументы и факты» була опублікована гучна стаття, де стверджувалося, що Одонацер – «был русским по происхождению». Окрім того, в статті говорилося: «В наши тревожные дни начала ХХI в., когда мир содрогается в конвульсиях кризисов, терроризма и «революций», сверхдержава Америка диктует свою волю. Если будет угроза России, то вдохновят ли нашу молодёжь для борьбы образы великих предков? Не затмила ли мышь Микки-Маус образа Ильи Муромца?»
Але на тому якось і заглохла тема «русского» Одонацера, та й про «русского» Іллю Муромця вже якось незручно розповідати, коли абсолютно всі знають, що мощі його покояться в Печерській лаврі у Києві. Може, й не підніматимуть більше у Москві цю тему? Отямляться хоча б після того, як Путін у Парижі понарозказував був, що донька Ярослава Мудрого Анна – «русская», а президент Макрон продемонстрував, що у французькій школі його краще історії вчили – і з посмішкою сказав, що Анна взагалі-то з Києва, а світ же знає, що Київ – це Україна.
Хоча… У Москві ж досі примудряються «рассєяніном» називати навіть київського князя Володимира Великого…
Олександр БРАВАДА
