Все життя – і тоді, коли Калнишевський Петро Іванович був простим козаком, і тоді коли встановив своєрідний рекорд по часу перебування на виборній посаді кошового Січі, Калнишевський був грозою ворогів Христової віри. Але проти єдиновірців з Московщини, коли ті на початку червня 1775 року обступили військом Запорозьку Січ, сивочубий кошовий не захотів підняти зброю… Загарбники не оцінили козацьке благородство. За царським велінням Січ було зруйновано: грабуючи припаси, казну й архіви, не пощадили і козацьку церкву. Самого ж кошового указом цариці Катерини заслано було до Соловецького монастиря, де він пробув від 1776 по 1803 рік: 25 років в’язнем без права переписки і спілкування з людьми – у тісному кам’яному мішку монастирського каземату, а ще два роки – ченцем, добровільно відмовившись від мирського життя після «височайшого помилування».
Весь час ув’язнення він ревно молився Богові – двічі на рік відвідуючи під конвоєм монастирську церкву, а решту днів – у своїй похмурій камері. Кошовому щоденно виділявся 1 карбованець «порційних грошей». Ретельно відкладаючи їх, він придбав для монастиря коштовно оздоблене Євангеліє за 2435 карбованців.
Козак, який послужив Вірі спочатку шаблею й булавою, а потім – молитвами ченця, помер на 113 році життя і похований на монастирській землі холодного острова посеред Білого моря – такого далекого від козацького острова Хортиця на Дніпрі…
2008 року, у 1020-у річницю Хрещення Київської Русі-України Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих.
Невдовзі «Вільне козацтво Холодного Яру», очолюване Олегом Островським, виступає з ініціативою побудови першої в Україні церкви Петра Калнишевського у самому серці Холодного Яру. 14 червня 2009 року Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив хрест та місце під побудову храму. Високопреосвященнішому архиєрею співслужило духовенство Чигиринського благочиння УПЦ КП.
Місце для храму в Холодному Яру – знакове для історії українського козацтва. Загальновизнана істина: жодна інша місцевість не може зрівнятися з Холодним Яром за кількістю вагомих історичних подій, які відбулися під шатами багатовікових дубів урочища.
В часи Запорозької Січі Холодний Яр і Чорний ліс були своєрідним пересильним пунктом «прикордонної зони» на межі земель Запорозького Війська. Чумацьким шляхом ходили валки з крамом, зброєю, сіллю та іншими продуктами, забезпечуючи Січ всим необхідним. Хто втікав від поневолювачів і прагнув стати козаками, міг вважати себе вільним, як тільки діставався Холодного Яру – звідси була пряма й безпечна дорога на Хортицю.
Через ці ж «Ворота Волі» загони гетьмана нереєстрових козаків Павлюка 1637 року розпочали визвольний похід проти польської шляхти. На виступ їх благословляли у Буді служителі Мотриного монастиря. А військовим писарем повстанців був Богдан Хмельницький, майбутній сотник Чигиринський, а потім – найславетніший український гетьман. Дослідники не виключають можливості того, що саме в Холодному Яру і восени 1647 року відбулася таємна нарада Хмельницького та його спільників перед тим, як вони вирушили на Запорозьку Січ за допомогою, починаючи найпотужнішу Визвольну війну – війну за волю, яка струснула всю тогочасну Європу.
В часи розквіту Гетьманщини Холодний Яр не втратив свого значення, Він залишався ланкою, що єднала землі Запорозької Січі з великою Україною. У Медведівці й Жаботині постали козацькі сотні Чигиринського полку. Сам Холодний Яр перетворився на зону потужного промислового виробництва. Дьоготь, деревне вугілля, порох, ковані шаблі і відлиті з металу гармати вирушали звідси як на гетьманську столицю Чигирин, так і на Запорозьку Січ. Залишки поташень та металовиробництва й донині можна знайти у холодноярських лісах.
Після того, як у червні 1709 року війська царя Петра зруйнували Чортомлицьку Січ (за допомогу запорожців гетьману Мазепі), частина січовиків оселилася в Холодному Яру. Восени 1767 року послушниками Мотриного, Лебединського, Онуфріївського, Мошненського і Виноградського монастирів стало чимало колишніх запорозьких козаків. Наступного, 1768 року вони стали бойовим ядром гайдамацького війська нового антипольського повстання проти національного та релігійного гноблення – знаменитої Коліївщини, епіцентром якого знову став Холодний Яр.
Відтоді й називається на честь одного з ватажків повстання, Максима Залізняка, дуб, біля якого нині постав храм на честь Святого Праведного Петра Багатостраждального Калнишевського…
На початку 2011 року розпочалося зведення стін храму. 23 червня 2012 року Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив хрести, що встановлювалися на куполи храму. А 25 липня 2015 року Владика Філарет у співслужінні Митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана, Архиєпископа Сімферопольського і Кримського Климента, Єпископів Кропивницького і Голованівського Марка, Дніпровського і Криворізького Симеона та Запорізького і Мелітопольського Фотія, а також духовенства УПЦ КП з різних куточків України остаточно освятив храм на честь Святого Праведного Петра Багатостраждального Калнишевського УПЦ КП на хуторі Буда.
Окрасою храму є дерев’яний іконостас та ексклюзивні деталі. Хрести на куполах церкви виростають із тризубів, а в амвоні церкви, на якому здійснюються окремі елементи богослужіння, виголошуються проповіді, – вмурований камінь, привезений із експедиції “Вогонь волі” на Соловки. Іконостас тримають на руках різьблені з дерева козаки-запорожці – його 2 роки вирізали з дерева майстри із Старого Самбора Львівської області. Такого більш ніде немає. В одному храмі поєднано дві ідеї – козацтва та Візантії, щоби люди могли відчути ту ревність, силу духу та волі святого Праведного Петра Калнишевського. Ікони на іконостасі у строгому візантійському стилі, дерев’яна різьба в стилі козацького Бароко. Біля церкви – символічна могила Калнишевського, на яку висипали землю, набрану на Хортиці, Соловках і Пустовійтівці. Окрім того, поруч з церквою встановлено перший в Україні пам’ятник Небесній Сотні і завершується будівництво копії склепу Петра Калнишевського.
На сьогодні храм діє – тут можна побувати на богослужіннях, відчути справжній дух козацтва та прийняти за бажанням таїнства Сповіді, Причастя, Хрещення, Вінчання.
Настоятель храму, отець Василь Циріль - під час служби у церкві Святого Праведного Петра Багатостраждального Калнишевського
