За Куруківською угодою 1625 року було встановлено 6-тисячний козацький реєстр у складі 6 полків – Білоцерківського, Канівського, Корсунського, Черкаського, Чигиринського, Переяславського.
Державотворчі процеси середини ХVІІ ст. зумовили утворення власного військового і адміністративно-територіального управління, основу якого покладався вже існуючий полково-сотенний устрій. Полки, що об’єднували козаків певної території і становили військову одиницю, набували значення адміністративно-територіального округу, а полковник, як військовий командир, ставав водночас і головою цивільної адміністрації. Кожен полк іменувався за назвою міста чи містечка, де перебувала полкова адміністрація – полковник, писар, осавул, хорунжий, суддя, канцелярія. Назви сотень відповідали назві місцевості або імені сотника.
За Зборівським реєстром 1649 року на території сучасної Черкаської області існували полки – Чигиринський, Черкаський, Кропивнянський, Корсунський, Канівський, Уманський, а також південна частина Білоцерківського і Переяславського. Саме ці полки входили до складу ударних сил козацько-селянського війська Богдана Хмельницького. Вони брали участь у Пилявецькій битві 1648 року, Зборівській битві 1649 року, Берестецькій битві 1651 року, Батозькій битві 1652 року, у визвольних походах до Східної Галичини 1648 і 1655 років.
На той час Черкащина була головною опорною базою, яка поповнювала козацько-селянське військо людськими ресурсами, зброєю, боєприпасами. Чигирин став військово-політичним центром України, де перебувало гетьманське правління, звідки велося керівництво визвольною боротьбою українського народу.
Чигиринський полк
Чигиринський полк став головним гетьманським полком і займав територію з обох боків Дніпра. Межував з Корсунським, Черкаським і Полтавським полками. У 1649 році до його складу входили сотні: полкова Чигиринська, Баклійська, Боровицька, Бужинська, Вереміївська, Воронівська, Голов’ятинська, Голтвинська, Жаботинська, Жовнинська, Кременчуцька, Кричовська, Максимівська, Медведівська, Омельницька, Орловецька, Остапівська, Потоцька, Смілівська (всього 19).
У 1660-х роках східна частина Чигиринського полку відійшла до Миргородського полку, а західна залишалася під владою правобережного гетьманату. У 1670-х рр. правобережна Чигиринщина стала ареною жорстокої боротьби лівобережних українських козацьких полків і російських військ проти турецької армії, зокрема, під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр. Всього за час існування полку відомі 36 його полковників. Серед них – Карпо Скидан (1637 р.), Богдан Хмельницький (1649 р.), Іван Богун (1649 р.), Антін Жданович (1656 р.), Петро Дорошенко (1660-1663 рр.), Гнат Галаган (1709-1714 рр.).
В списках Чигиринського полку знаходимо імена гетьмана Богдана Хмельницького та його сина Тимоша, генерального писаря Івана Виговського, арматного писаря Петра Дорошенка – майбутнього гетьмана.
Черкаський полк
Полк займав територію також з обох боків Дніпра і межував з Корсунським, Канівським, Переяславським, Кропивнянським і Чигиринським полками. За Зборівським реєстром 1649 року до його складу входили сотні: полкова Черкаська, Богушкова, Вовченкова, Домонтівська, Дригилева, Золотоніська, Кулаковська, Лазарева, Маркова, Микитина, Мошенцова, Мошенська, Островського, Петрашкова, Піщанська, Саварського, Савина, Шубцева (всього 18).
На той час Черкаський полк був одним з найбоєздатніших у війську Б.Хмельницького. Після “Вічного миру” 1686 року Черкаський полк був ліквідований. У різний час на чолі полку був 21 полковник, найбільш відомі – Іван Барабаш (1638-1648 рр.), Максим Кривоніс (Перебийніс, Вільшанський) (1648 р.), Петро Дорошенко (1665 р.).
Кропивнянський полк
Створений у 1649 році, займав територію на лівому березі Дніпра, межував з Переяславським, Прилуцьким, Миргородським, Полтавським, Чигиринським і Черкаським полками. До його складу входили три Іркліївські, Кропивнянська, Оржицька та інші сотні, всього – 14. У 1658 році Кропивнянський полк ліквідовано, а його територію включено до складу Лубенського та Переяславського полків. Із полковників відомий соратник Б.Хмельницького Філон Джалалій (Джеджалій). В найкритичніший момент битви під Берестечком військо обрало його наказним гетьманом.
Корсунський полк
Межував з Білоцерківським, Канівським, Черкаським і Чигиринським полками. У 1649 році до його складу входили сотні: полкова Корсунська, Лисянська, Мгліївська (Мліївська), Ольшанська (Вільшанська) та інші, всього – 19. Найвідоміші полковники – Станіслав Мрозовицький (Морозенко) (1645 – 1649 рр.), Максим Нестеренко (1648, 1653, 1655, 1656 рр.), Іван Гуляницький (1653 – 1656 рр.).
Після Андрусівського перемир’я 1667 року, коли Правобережна Україна потрапила під владу Польщі Корсунський полк очолював Захар Іскра (1684 – 1707, 1708 рр.). Після Прутського мирного договору 1711 року корсунські козаки переселилися в Лівобережну Україну, а полк припинив своє існування.
Канівський полк
Полк межував з Білоцерківським, Київським, Переяславським, Черкаським і Корсунським полками. В 1649-1654 рр. до його складу входило 18 сотень: Канівська полкова, Бубнівська, Межиріцька, Ржищівська, Трехтимирівська та інші. Впродовж 1649-1665 рр. територія Канівського полку була ареною жорстокої боротьби проти польсько-шляхетських військ. Під час народного повстання 1702-1704 рр. полк перебував під командуванням Семена Палія, у 1712 році припинив своє існування.
Уманський полк
Утворений у 1648 році, межував з Брацлавським, Кальницьким (Вінницьким), Паволоцьким і Білоцерківським полками. З півдня його територія підходила до степу. У 1649 році до його складу входило 14 сотень: полкова Уманська, Бабанська, Бершадська, Ладижинська, Маньківська, Романівська, Цибулівська та інші. Полк був ліквідований в 1674 році у зв’язку з турецькою агресією на Правобережну Україну і переселенням козаків і селян на Лівобережжя і Слобожанщину.
Іркліївський полк
Полк утворений в 1648 році і того ж року на чолі з полковником Михайлом Телюченком увійшов до складу Кропивнянського полку. У 1658 році гетьман Іван Виговський розділив останній на Лубенський і Іркліївський полки і призначив іркліївським полковником Матвія Папкевича. У 1659 році Іркліївський полк припинив своє існування.
Лисянський полк
Лисянський полк існував короткий час (1648, 1651, 1657 рр.). Його полковником був Данило Якимович.
Василь МЕЛЬНИЧЕНКО, малюнки Олексія БОНДАРЕНКА та Олексія ЧЕБИКІНА
