Дорогу до музею слави української зброї вказує скинутий з п'єдесталу Ленін...
У Медвині, захопленому більшовиками, палали сотні хат – «столиця» повсталих селян спливала кров’ю, а на її вулицях лютували будьоннівці, які не щадили нікого. Лише навчена, до зубів озброєна і досвідчена в боях кадрова дивізія змогла здолати опір простих українських селян, які піднялися на боротьбу за Волю – тепер кавалерійські загони ворога по всіх усюдах вишукували розрізнені загони уцілілих повстанців…
У засідку на переправі Брідок між селами Мурзинці і Неморож під Звенигородкою, потрапив невеличкий повстанський обоз, який намагався прорватися до Холодного Яру, прагнучи продовження боротьби. Короткий бій, який спалахнув на переправі, був останнім для цієї повстанської групи. Розповідають, що один з повстанців під ворожим вогнем встиг зробити останнє, що зміг – увігнався кіньми з возом у води Тікича на глибину в стороні від переправи і гвинтівки з воза посипалися в річку… Особисту ж гвинтівку того невідомого героя вже після бою знайшли на березі місцеві селяни і змастивши, приховали.
Минуло декілька десятиліть і та уціліла трьохлінійка, і цілий оберемок зіржавілих стволів, піднятих з дна річки, опинилися у Військовому музеї «Шампань», створеному ентузіастом, любителем історії і патріотом України Олегом Бойком…
На сьогодні колекція зброї і військової амуніції в музеї налічує декілька тисяч експонатів – від зброї скіфів і давніх русичів та козаків – до зброї двох світових воєн (серед цієї зброї є й така, якої у світі збереглися буквально одиниці) та сучасної «гібридної» війни, яка точиться на сході України. Експонатами військової техніки переповнений і двір музею. Найоригінальніший тут – «Мессершміт» зі знаменитої ескадрильї «бубнових асів», збитий у небі на Черкащиною. Фюзеляж збережений на дві третини, решта – майстерно відновлена, разом із камуфльованою окраскою, зображенням зеленого серця і порваної карти бубнового туза. От тільки замість напису «Матільда», який був на літаку, тепер красується напис «На Москву!»…
В окремій залі вишикувані манекени в автентичних мундирах ворожих армій, які у різні часи приходили з війною на українську землю. Недалеко один від одного в цій залі стоїть манекен білогвардійця з нашивкою на рукаві у кольорах «георгіївської стрічки», манекен російського вояки із союзної Гітлеру так званої РОА Власова з такою ж «колорадкою»-нашивкою на рукаві і зі свастикою над нагрудною кишенею. А в іншому кутку зали – ще один манекен з «колорадкою», вже в мундирі «ополчєнца» вигаданої сучасним Кремлем Новоросії… Олег Бойко, посміхаючись, нагадує: доля всіх трьох, хто носив ці «колорадки» у різні часи і зазіхав на волю української землі – однакова. Вони лягли в цю землю – так само як і «зелений чоловічок», чий мундир теж опинився у музеї разом із позолоченим «Командірскім» годинником з російським триколором на циферблаті після того, як його господар, що не носив жодних розпізнавальних знаків, поліг на чужій йому землі не як офіцер сусідньої держави, яка колись називала себе «братньою», а як звичайний бандит – бо власна держава присутність таких на українському Донбасі не визнає…
У цій же залі, неподалік від експозиції, присвяченої УПА – трофейні знамена, захоплені у росіян і їхніх прислужників на Донбасі – вони у залі розташовані на рівні плінтуса. Вгорі ж – українські прапори. На одному з них, привезеному з Широкіного – веселий і водночас грізний напис від сучасних українських бійців: «Кожен може образити бандерівця – не кожен встигне вибачитися…»
Олександр БРАВАДА, фото автора
