9 квітня 1908 року у Станіславі (сучасний Івано-Франківськ) утворено Головний Січовий Комітет. Очолив його Кирило Трильовський.
Кирило Трильовський – основоположник і один із засновників Української радикальної партії, засновник «Січей», голова Бойової управи УСС, член Національної Ради ЗУНР. Походив зі священичої родини з с. Богутина Золочівського повіту (Галичина).
1900 Трильовський заснував у с. Заваллі (Снятинщина) перше руханково-пожежне товариство «Січ», згодом інші, що й викликало невдалі намагання австрійсько-польської адміністрації з намісником А. Потоцьким на чолі заборонити січовий рух (серед ін. процес і вирок Трильовському за уявну державну зраду, скасований апеляційним судом у Відні); з 1908 Трильовський – голова Головного Січового Комітету, з 1912 — генеральний отаман об’єднання «Січей» — Українського Січового Комітету, при якому 1913 засновано парамілітарну організацію Українських Січових Стрільців. Як організатор «Січей» («січовий батько»), Трильовський спричинився до поширення, а то й пробудження національної свідомості селянських мас, зокрема на Покутті.
У 1907 — 18 р.р. посол до австрійського парламенту, з 1913 також до галицького сойму; у парламенті вніс бл. 1 000 інтерпеляцій, під час обструкції укр. послів виголосив 10-годинну промову. По вибуху війни 1914 — голова Бойової Управи УСС і член Загальної Укр. Ради, 1918 — Укр. Національної Ради ЗУНР. 1919 заснував Січовий Комітет у Вінниці, 1920 кілька «Січей» на Закарпатті, пізніше у Відні, де був серед ін. член Кодифікаційної Комісії в уряді ЗУНР.
По поверненні з еміграції 1927 у політичному житті участі не брав і був адвокатом у Гвіздці (Покуття); помер у Коломиї.
Трильовський під своїм прізвищем і псевдо Клим Обух опублікував багато старовинних і січових пісень, видав низку брошур, січ. співаників тощо; редагував місячник «Зоря» і двотижневик«Хлопська Правда», календарі «Запорожець», «Отаман» й ін.; був довголітнім кореспондентом газет «Свобода» і «Народне Слово».
