Львівське видавництво «Астролябія», що віднедавна спеціалізується на мілітарній літературі, випустило дві частини найвідомішої книги зі стратегії і тактики партизанської війни майора швейцарської армії Ганса фон Даха під назвою «Тотальний опір: інструкція з ведення малої війни для кожного». За перші місяці після появи на книжкових прилавках український переклад видання опинився в числі найбільш продаваних. Про те, чому українці повинні бути готовими до руху опору і що саме повинна взяти Україна з воєнної доктрини Швейцарії, Радіо Свобода розпитало наукового редактора українського видання Олега Фешовця.
– Однією з причин, що підштовхнуло видавництво взятися за мілітарну тематику, Ви називаєте «хворобливий пацифізм» українців, який потрібно замінити на «здоровий мілітаризм».
– Українці доволі мілітарна нація. Інша справа, що ми були в складі чужих армій. Під «хворобливим пацифізмом» я мав на увазі певний історичний момент. За 20 років нашої незалежності почало домінувати ухиляння від військової тематики. Ми звикли, що війну вів хтось інший, а військова справа стосувалася чужих країн, а не нас. Виникло переконання, що в умовах незалежності ми не повинні воювати.
Такий пацифізм почав наростати десь у двохтисячних, а це проблема. У людській свідомості військова справа є надважливою, адже пов’язана з захистом і безпекою. Не знаю, хто це сказав, але країни, які всередині цивілізовані, між собою поводяться, як звичайні бандити. Відповідно, між країнами є змагання не на життя, а на смерть, і народ, який хоче бути суверенним, повинен бути до цього готовим. Якщо ж він до цього готовий, то показує своєю настановою, внутрішнім порядком, що він готовий захищатися. Бути готовим запобігти нападові, бути мілітаризованим – означає мати мир.
– Книга «Der totale Widerstand: Eine Kleinkriegsanleitung für Jedermann («Тотальний опір: інструкція з ведення малої війни для кожного»), написана в 1957 році, є справжньою інструкцією з підготовки населення на випадок окупації Швейцарії країнами Варшавського договору, що розглядалося цілком серйозно у розпал Холодної війни. Вона перекладена вже багатьма мовами і лише тепер українською. В чому актуальність українського перекладу?
– Знаєте, дехто запитує мене трохи по-іншому: чи не є ця книжка застара? Я відповідаю, що це класичне видання. Очевидно, що деякі речі можуть виглядати дещо архаїчними, однак це є основа для людей, яким, можливо, доведеться воювати. Це фактично перше видання військово-тактичної літератури за 20 років незалежності України, і його здійснило не спеціалізоване видавництво, а цивільне.
Дотепер всі військові навчальні заклади користуються ще старішими радянськими тактичними підручниками, які написані з досвіду Другої світової війни. Тобто насправді нема по чому людей вчити. У нашій книзі теж є застаріла інформація, наприклад, як переривати дротовий зв’язок. Разом з тим, в умовах радіоелектронної боротьби чи атомного удару система радіокомунікацій руйнується, і ці знання можуть знадобитися.
Чим цей підручник добрий для українців? Не лише тим, що є тактичним, а й тим, що показує ціну людського життя, забирає ілюзії. Тут є єдино правильний висновок, що кожен народ має чинити опір до кінця. Для людини природно хотіти миру, але щоб його забезпечити, треба бути готовим до війни. Ми не були до цього достатньо готові, ми своєю слабкістю провокували напад на свою країну. Тепер маємо плоди.
– Якщо ви вже заторкнули зміст книги, то окрім, інформації про те як і куди ховати зброю, як виготовляти нелегальну літературу чи як використовувати конспіративні квартири, книга містить дуже практичні поради, наприклад, як приготувати коктейль «Молотова», напалмовий коктейль чи як розрахувати кількість вибухівки для підриву дерева чи металу. У населення сьогодні багато зброї на руках. Не вважаєте, що така книжка небезпечна і може потрапити не в ті руки?
Більше того, початки війни і те, як вона ведеться зараз, є тактичним інструментарієм малої війни. Наш істеблішмент роками роззброював країну, тому тепер захист країни є справою громадянського суспільства. І якщо ми його не підготуємо до захисту, то не матимемо жодного шансу на перемогу.
Чому швейцарці не боялись дати цю книгу в руки народу? Книжка з цивільної оборони там була видана і розіслана в кожен дім. А в нас знаходяться люди, які вважають, що українцям не можна довіряти серйозні справи. Захист країни – серйозна справа і обов’язок кожного громадянина. А знання – це і є захист, і я шкодую, що ми раніше цю книжку не видали. Якби ми видали її раніше, то це б зменшило кількість жертв.
– Зараз в інформаційному просторі є багато неперевіреної інформації про діяльність якихось партизанських загонів на сході України. Чи вірите у ймовірність цієї малої, або ж навіть партизанської війни в Україні?
– Те, що відбувається на Сході – це мала війна. Це інструментарій, що почав вважатись ефективним особливо після появи ядерної зброї. Ми перебуваємо в ситуації третьої світової війни. Ялтинсько-потсдамська система розвалилася, і знову відбувається перерозподіл. Задіюються невеликі підрозділи, які дестабілізують ситуацію в країні, організовують сепаратистські рухи, розкол країни, щоб змусити уряди приймати певні рішення.
Отака мала війна на сході України і триває. Інше питання, чи будемо її вміло застосовувати ми? Я б хотів вірити, що там діють партизанські загони, однак більшість партизанських загонів створюються арміями. Думаю, в нашій ситуації на Сході ефективними будуть не партизанські загони, а невеликі диверсійні групи, які можна швидко закидати і виводити. Вони зможуть виснажувати, деморалізовувати всіх тих «ополченців» і сепаратистів і, що найголовніше, показуватимуть Росії, що ціна окупації велика.
– Але ми знаємо, що диверсійні групи діють і зі сторони так званої «ДНР» і «ЛНР»…
– Книжка «Тотальний опір» не лише про те, як організовувати «партизанку», захищаючись в умовах, коли нас окупували – але й як боротися проти «партизанки», знаючи, як вона побудована. В умілих руках її можна використати для багатьох цілей.
Ірина СТЕЛЬМАХ, radiosvoboda.org
