Як майже століття тому холодноярці боронили свій край від московсько-більшовицьких зайд, так і тепер черкащани стали на сторожі українських інтересів під чорним прапором Холодного Яру з написом "Воля України - або смерть". Цей прапор був разом з нашими бійцями на Сході...
Черкаському зведеному загону міліції протягом декількох місяців довелося забезпечувати правопорядок у зоні АТО на Луганщині. Події цих днів у місцях, де дислокувався і ніс службу загін, нагадували історію столітньої давнини…
Як відомо, Революція Гідності розпочалася у листопаді 2013 року з несподіваного для народу рішення тодішнього президента Віктора Януковича припинити зближення з Європою і різко вирушити у задушливі «обійми» Москви, які фактично знищували б економічну й політичну незалежність української держави. Наслідок – народ повстав і змусив Януковича тікати за кордон, до російського Ростова. Точно так само, рівно за 95 років до того, теж у листопаді місяці але 1918 року наразився на повстання українського народу тодішній гетьман Павло Скоропадський. І розплатився кріслом саме за такі ж дії – бо проголосив маніфест про федеративний зв’язок України з Росією, який знищив би державну самостійність. Наслідок – гетьмана Скоропадського витурили з Києва так само безславно як і Януковича, з тією лишень різницею, що втік він за кордон не в Росію, а до Європи – на відміну від Януковича, шляхи Скоропадському туди не були закриті…
Взагалі, 1918 рік в історії України був дуже схожим з роком 2014. З одного боку – те саме прагнення Києва здобути повну волю і стати на європейський шлях розвитку. З іншого боку – така сама істерика Москви з приводу того, що вона втрачає свій вплив. І спроби так само розколоти Україну – шляхом створення маріонеткової «Данєцко-Кріворожской совєтской рєспублікі», з так само маріонетковим промосковським «урядом», який складався із заїжджих росіян та їхніх місцевих прислужників-сепаратистів.
Після повстання і втечі з Києва проросійського гетьмана влада перейшла до рук Директорії Української Народної Республіки, до складу якої увійшли Симон Петлюра і Андрій Макаренко – обоє з Полтавщини, Володимир Винниченко родом з Кіровоградщини, який певний час прожив у Каневі на Черкащині, Панас Андрієвський з Уманщини та Федір Швець з Жаботина сучасного Кам’янського району Черкащини. Таким чином, усі п’ятеро найвищих керівників держави були родом з Центральної України. Втім, на відміну від «дніпропетровських» у політиці кінця ХХ століття і «донецьких» початку ХХІ століття, тодішнє керівництво України не страждало підбором політичних кадрів за принципом «земляцтва».
Так, після приєднання ЗУНР до складу Директорії було включено Євгена Петрушевича родом зі Львівщини, а першим міністром внутрішніх справ став уродженець Новоалександрівки сучасної Донеччини Олександр Мицюк.
Чим, зокрема, цікавий цей перший керівник МВС незалежної України – тим, що свою трудову діяльність розпочинав інструктором у лісництві Вереміївки Золотоніського повіту (нині – Чорнобаївського району) Черкащини. Саме тут набрався українського бунтарського духу і почав мріяти про незалежність України від Москви. 1905 року в селі вибухнула так звана «Вереміївська буча». яку змогли придушити тільки викликані з Кременчука і Золотоноші царські війська. Власне, назву цьому локальному селянському повстанню дав саме твір майбутнього міністра МВС Мицюка – як очевидець, він написав про це документальну оповідь, пізніше видану друком. Самого ж майбутнього блюстителя правопорядку за створення у Вереміївці підпільного осередку селянської спілки арештували і заслали до Середньої Азії.
Майже сотню років тому до спільних патрулювань і наведення порядку в Україні, яка була у стані війни з більшовицькою Росією, були задіяні й солдати Дієвої Армії УНР, загони самооборони та Вільне козацтво, а функції тогочасної народної міліції, як і нині, часом неможливо було відрізнити від функцій військових, коли вони пліч-о-пліч ставали на захист українських міст і сіл…
В останній день 1918 року, 31 грудня засідання Кабміну УНР в Києві проходило під головуванням сааме цього сина Донбасу, вихованого у любові до України Черкащиною. Того дня Олександр Мицюк проголосив доповідь «Про скасування інституту Державної варти і формування народної міліції». У ті дні правоохоронці по всій Україні чіпляли синьо-жовті стрічки на рукави мундирів і на зброю – так, як роблять це зараз… У лютому 1919 року внаслідок захворювання тяжкою хворобою Олександр Мицюк змушений був піти з посади міністра. А сам Олександр Мицюк ще встиг прославитися на всю Європу як успішний юрист, економіст, соціолог та політолог. Знаменитим, зокрема, стало його дослідження фашизму, як ідеології: ще в 1929 році екс-міністр МВС України підкреслив, що між фашизмом і українським націоналізмом немає жодної точки дотику, натомість фашизм дуже схожий за своєю суттю і жорстокістю з московським комунізмом, бо і фашизм, і комунізм за визначенням Мицюка, «за розбите шкло б’є десять, а за спалений дім палить три…»
Цікаво, що коли Мицюк покидав пост міністра, керівництво МВС він передав уродженцю села Ліпляве сучасного Канівського району Черкащини – Андрію Лівицькому. Реформа органів внутрішніх справ тривала й далі, причому до спільних патрулювань і наведення порядку в державі, яка була у стані війни з більшовицькою Росією, були задіяні й солдати Дієвої Армії УНР, загони самооборони та Вільне козацтво, а функції тогочасної народної міліції, як і нині, часом неможливо було відрізнити від функцій військових, коли вони пліч-о-пліч ставали на захист українських міст і сіл…
2014 рік дуже схожий в історії України з роком 1918-м...
Повернемося ж тепер до наших сучасних міліціонерів на землі Донеччини і Луганщини, які Москва через майже століття знов так само намагається захопити, щоб розхитати Україну і спробувати знову зупинити її на шляху до Європи. Зведений загін черкаської міліції попервах дислокувався у райцентрі Сватово – колишній слободі Сватова Лучка, заснованій козаками-переселенцями з Центральної України у 1660-х роках. З цього містечка родом був підполковник Армії Української Народної Республіки Дмитро Лівицький, який у боях проти більшовицької Москви командував штабом 7-ї бригади Залізної стрілецької дивізії.
Наступне місце дислокації черкащан – Новий Айдар, так само заснований козаками, але дощенту спалений разом з усіма жителями російськими військами за участь у антимосковському Булавинському повстанні місцевих козаків, на допомогу яким прийшли козаки із Запорозької Січі. Прізвища мешканців цього краю і їхні бойові подвиги свідчать про те, що незважаючи на ті розправи, козацький дух в околицях Нового Айдара не щез – зокрема, звідси родом були відважні воїни Другої світової війни: Герой Радянського Союзу, льотчик з прізвищем Шевченко, та повний кавалер орденів Слави, піхотинець з козацьким прізвищем Гетьман. До речі, і в сучасній історії нашої держави є добра знана всім людина родом з Нового Айдару – це Євген Селін, футболіст-захисник київського «Динамо» і Національної збірної України.
Ось такий цей край, де від весни й до осені 2014 року черкаська міліція стояла на блокпостах, перехоплювала посібників новітніх сепаратистів і Росії – знову злої на весь світ так само, як і майже сотню років тому…
Олександр БРАВАДА
