У листопаді 1723 року московський цар Петро Перший ув’язнив у Петропавлівській фортеці вільнолюбного гетьмана України Павла Полуботка. Красива легенда розповідає, що коли Петро прийшов до гетьмана в його камеру випитувати, де той заховав свої скарби, гетьман гучно сказав віщу фразу, яка луною відбилася від кам’яного склепіння Петропавлівської фортеці: мовляв, скоро сам Бог їх розсудить – Павла і Петра… І справді: Павло Полуботок помер в застінках 29 грудня 1724 року, а рівно через місяць, 28 січня 1725 року, не стало і царя Петра.
Легеда оповідала, що гетьман нібито перед арештом таємно передав до Лондона все своє золото (понад 200 тисяч золотих монет) і заповідав 20% нащадкам, а решту – державі Україна, коли вона здобуде незалежність.
Дуже серйозно перевіркою цього займалися нащадки гетьмана в 1907-1909 роках. Заради цього навіть скликали з’їзд нащадків, найняли адвоката, який вирушив на пошуки золота до Англії. Перша експедиція не мала успіху, а другій завадив початок Першої світової війни. Наступного разу про легенду згадали 1922 року, коли в пресі з’явилося повідомлення про те, що в посольство УРСР в австрійській Вені звернувся громадянин Бразилії Остап Полуботок, який назвався нащадком гетьмана, показав послу Юрію Коцюбинському копію документа про британський вклад гетьмана і попросив взамін за оригінал один відсоток скарбу. Переговори з англійським банком тоді нібито не мали успіху.
Наступною, і на сьогодні останньою спробою повернутися до теми Полуботкового скарбу, стала заява, зроблена відомим поетом і політологом, уродженцем Хмільни Канівського району Черкащини Володимиром Цибульком в червні 1990 року. Напередодні візиту до Києва Маргарет Тетчер Цибулько гучно заявив у пресі й на телебаченні: якби скарб Полуботка з накопиченими банківськими відсотками повернули в Україну, на кожного українця припало б по 38 кілограмів гетьманського золота. Згідно рішення парламенту навіть створили спецкомітет, а до Лондона делегували академіка Петра Тронька – почесного громадянина Канева, багаторічного організатора Шевченківських святкувань на Тарасовій горі. Слідів золота він теж не знайшов, а згодом і сам Володимир Цибулько сказав, що його виступ 1990 року мав просто пропагандистський характер.
То чи є золото гетьмана Полуботка десь в чужому банку? Відповідь на це питання залишається у не менш густому тумані, аніж Лондон, з яким цей скарб пов’язує легенда…
Світлана КРАВЕЦЬ
Цар Петро під час зустрічі з гетьманом Павлом Полуботком у Петропавлівській фортеці
