Останнім часом у колекціонерів старовинних і сучасних банкнот все більшої популярності набувають інтернет-аукціони. Днями на площадці вітчизняного інтернет-аукціону Aukro справжній фурор викликала звичайна стогривнева купюра з уродженцем Звенигородщини Тарасом Шевченком на аверсі і кобзарем з поводирем на фоні Дніпра і Чернечої гори в Каневі – на реверсі. Купюра практично нова, 2005 року випуску. Проте ціна її на аукціоні – не 100, а цілих п’ять тисяч гривень! І причина «всього-навсього» у номері купюри – із семи сімок…
Схожа картина – на площадці міжнародного інтернет-аукціону eBay, де теж дуже популярні українські гроші, але вже ті, що мають історичну цінність. За 5 карбованців УНР зразка 1918 року пропонують 250 доларів США, за 50 і 100 окупаційних карбованців зразка 1942 року – 150 доларів. Надзвичайно дорогі двокарбованцеві купюри, які німці випускали в Рівному у тому ж 1942 році. Колекціонери готові платити за кожен такий папірець більше 2 тисяч доларів. А все – завдяки легенді про те, що залізничний вагон, у якому перевозилися «двушки», підірвали партизани і майже всі купюри, так і не потрапивши в обіг, були знищені.
Надзвичайно цікавими для колекціонерів є монети, які випускалися в часи Козаччини на території нинішньої Черкащини. Факт чеканки у Лисянці монет для гетьмана Петра Дорошенка – історично доведений. Майстер Янко Грановський на лисянському монетному дворі виготовляв для нього підробки польських шелягів, чехів і шостаків. Тому виокремити, де серед підробних тогочасних монет ті, що зроблені у Лисянці, нині практично неможливо. Зате шалених грошей могли б коштувати монети, які за свідченням польських, російських і французьких сучасників друкував у Чигирині Богдан Хмельницький. Письмові джерела стверджують: з одного боку було зображення меча, а з іншого – Богданове ім’я. На жаль, досі жодної такої монети не знайдено…
Однією з найкрасивіших купюр колекціонери вважають 500 гривень УНР 1918 року. В зв’язку з цим варто згадати, що їх дизайн розробляв надзвичайно талановитий художник Георгій Нарбут. Про його сина, теж відомого художника Данила Нарбута, який оселився в Черкасах і залишив тут нащадків, «Козацький край» вже розповідав у цьогорічному №2 від 22 січня. Тепер коротко розповімо про самого Георгія Івановича Нарбута – творця перших українських грошей і поштових марок. Народився він у день 25-річчя з моменту смерті Тараса Шевченка, 9 березня 1886 року. Початкову художню освіту здобув самотужки, а потім продовжив навчання малярської майстерності у Петербурзі і Мюнхені. Був надзвичайно популярним геральдистом, зокрема оформлював гетьманський гербовник, виданий 1914 року. Розробивши ж свій власний герб (рівно 100 років тому, 1912 року), Нарбут підписав його так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець».
Надзвичайно зрадів українській волі. 1917 року створював ескізи військових одностроїв Армії УНР, оформлював упаковки товарів українського виробництва, розробив перші поштові марки УНР, запущені в обіг. Став одним із засновників, а згодом (1918 року) і ректором Української Академії Мистецтв. Розробляв найважливіші речі – проекти Державного герба і печатки Української держави (козак з мушкетом і Тризубом святого Володимира), дизайн українських грошей (в стилі українського бароко часів Козаччини)– карбованців і гривень УНР Центральної Ради і Української держави гетьмана Скоропадського… Разом з тим, мав причини гордитися і надзвичайно простою, здавалося б, роботою – розробкою графіки української абетки для дітей. Фахівці і досі вважають її неперевершеною. От тільки закінчити промальовування всіх літер абетки не встиг. Георгій Нарбут помер у рік загибелі української незалежності. У квітні 1920 року війська УНР спільно з польськими союзниками востаннє відбили Київ у більшовиків, а в травні у тому ж Києві, який вже остаточно був під владою червоних, після тяжкої хвороби і операції не стало 34-річного чудового художника, який творив символи Української волі…
Петро ДОБРО
