Збереглись свідчення, що після бою під Крутами селяни, ризикуючи життям, добирались до місця битви і тихцем вивозили поранених вояків Вільного козацтва і “Куреня Студентів Січових Стрільців”…
Зимового дня 1918 року через село Старосілля Городищенського району Черкащини їхала підвода. Чоловік віз з-під Крутів свого пораненого сина та двох його товаришів. Зима, мороз, а батько все оглядається на сина та Бога молить – тільки б довезти! Звідки були ті люди і як їх звали, у Старосіллі вже не пам’ятають навіть старожили. Казали, десь з Лівобережжя. Але переказували цю історію, бо ті, хто бачив це, розділили тоді горе батька, який у Старосіллі втратив своє дитя. Поранені юнаки так і не доїхали до домівки, померли… Трьох студентів-героїв батько вирішив поховати там, де душа до Бога відійшла. На сільському цвинтарі Старосілля поряд викопали три могили, на них поставили дерев’яні хрести, які назвали “Крутівськими”. У селі пам’ятали про ту подію, але вголос не говорили – часи були не ті. Багато років місцевий краєзнавець, нині вже покійна Людмила Старіченко, доглядала за могилами – хлопці були поховані біля її мами. Коли жінки не стало, її справу продовжила місцева жителька Людмила Удовик. Та сьогодні жінці несила відновити на двох могилах хрести, які від часу перегнили і впали. Історія про старосільських героїв Крут, на жаль, для більшості селян і досі є невідомою. Людмила Карпівна бідкається, що після неї нікому буде зберігати пам’ять про тих, хто віддав за Україну своє життя. Тож попросила місцевого священика Василя Плешинця, коли її не стане, подбати про могили героїв. Привела на цвинтар, показала могили і, як за рідними, заплакала та помолилась…
«ПРЕС-ЦЕНТР» (www.pres-centr.ck.ua)
