Загадкова постать Миколи Міхновського, одного з перших українських самостійників, наддніпрянця, якого часто вважають західняком – бо він був максимально радикальним у своїх державницьких прагненнях.Народився Микола Міхновський 31 березня 1873 року в селі Турівці Полтавської губернії (нині – Київської області), у родині сільського священика. Після закінчення Прилуцької гімназії молодий Міхновський вступив до університету Св. Володимира на юридичний факультет. У Києві приєднався до «Братства Тарасівців»,створення якого було проголошено на Черкащині, біля могили Тараса Шевченка в Каневі. Причому, саме Міхновський розробив основні засади діяльності організації. В 1892 р. в Києві відбувся таємний з’їзд Тарасівців під головуванням М. Міхновського, на якому центральним було питання про перехід до безпосередньої політичної роботи.
1893 р. Міхновський бере участь у з’їзді «Братства» у Харкові. Невдовзі поліції вдалося розкрити організацію. «Братство Тарасівців» перестало існувати.
З революцією 1905 р. УНП намагається організувати свої осередки серед робітників. Відомо про Харківський комітет робітничої організації УНП, який у 1905 р. написав протест до російського уряду з вимогою скасування Емського указу 1876 року. За допомогою М. Міхновського С. Шемет 1905 р. починає видавати у Лубнах селянський часопис «Хлібороб».
Це був перший часопис на Наддніпрянщині українською мовою, який ставив собі на меті пробудження селянства, за що невдовзі був заборонений. Заборонили також «Слобожанщину», яку видавав сам Міхновський. Він спробував видавати газету «Запоріжжя» у Катеринославі, де проголошує заснування Української Селянської Партії.
Незважаючи на невелику кількість прихильників, М. Міхновський вперто залишається на своїх позиціях. 1912 р. в Харкові майже цілий рік видає газету «Сніп», сам пише статті, метою яких було розбудити український народ.З початком Великої війни Міхновського мобілізовано до армії. Бачачи, якого розмаху набрала українська військова формація УСС у Галичині, Міхновський намагався те саме зробити й на Наддніпрянщині.
Лютнева революція 1917 р. застала його у Києві, де він виконував обов’язки при Київському окружному військовому суді. Міхновський поринає у політичну діяльність, намагаючись вiдродити УНП. Але більшість її членів не бажала відкидати соціалістичні гасла, тому з нечисленних політичних груп Міхновський створює нову партію – УПСС (Українська Партія соціалістів-самостійників), яка виступила за незалежність України.
15 березня 1917 р. М. Міхновський підготував i провів перше Українське військове підготовче віче, яке підтримало його пропозицію створити національне військо. З ініціативи Міхновського 23 березня було скликано Військовий з’їзд, на який зібралося понад 1 000 делегатів – солдатів та старшин.
Нарешті, 29 березня 1917 року Микола Міхновський засновує Український Військовий Клуб ім. Гетьмана Полуботка. Він стає активним учасником організації Першого українського полку ім. Гетьмана Б. Хмельницького. Але задуми Міхновського про організацію сильного війська зазнали поразки. Міхновського відіслали на Румунський фронт, де він перебував до пізньої осені.
Черга політичних криз української влади – центральної Ради, Гетьманату, Директорії – не додала розуміння необхідності організації сильної армії та обороноздатної держави. Україна втратила незалежність, а Міхновський – сенс життя. У 1919-1923 роках він жив на Кубані, де викладав у педагогічному інституті. 1923 р. повернувся до Києва. Мав Міхновський декілька зустрічей з С. Єфремовим, та їх результати невідомі. І постійно за ним стежила ЧК.
3 травня 1924 року Миколу Міхновського знайшли повішеним у саду будинку В. Шемета, де він тоді мешкав. Так закінчилось життя одного з засновників українського націоналізму, найрадикальнішого наддніпрянця початку ХХ століття.
