Володимир Петько, - вольовий водій Volvo із СТОВ «Воля»… Один із трьох Володимирів відважної четвірки водіїв, які доставляли «гуманітарку» з підприємства на Золотоніщині у напівоточені ворогом міста.
29 жовтня в Україні вітають з професійним святом автомобілістів. Багато з них в умовах сучасної війни є важливою складовою логістики поставок зброї і боєприпасів та переміщення військових. Проте справжніми героями стали і цивільні водії, які без зброї в руках у лютому-березні 2022 року допомогли встояти та відбити напад ворога на Харківщині й Сумщині…
Один з таких – водій вантажного «Volvo» зі СТОВ «Воля» Володимир Петько, про якого пише “Козацький край”. «Шоферує» Володимир Григорович вже 45 років. Вперше сів за кермо автомобіля у 18-річному віці, коли був призваний на строкову службу. Більшу частину свого трудового стажу здобував за кермом різних вантажних автомобілів.
«Трохи пропрацював на шахті, але більшу частину свого життя тружуся шофером», – розповідає Володимир Григорович. Разом з дружиною він проживає у селі Гладківщина. Влаштувався водієм у господарство в 2014 році. Вперше із гуманітарним вантажем поїхав ще у 2015 році – тоді від підприємств СТОВ «Воля» та ТОВ «Золотоніські сади» відвозив продукти харчування військовим на Донеччину. Тож коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, вже мав певний досвід «фронтового екстриму».
«Десь у середині березня 2022-го мене покликав Олексій Іванович (директор СТОВ «Воля» Олексій Головко) і запитав, чи поїду я до Харкова, відвезти продукти продукти харчування для цивільних та військових. Я погодився, – розповідає Володимир Петько. – Мій автомобіль був завантажений і нас включили до колони, яку сформували зі всієї Черкащини. На в’їзді до Харкова нас зустріли й супроводили, адже у ті дні цивільних до міста майже не пропускали. Так вийшло, що деякі автомобілі до настання сутінок не встигли розвантажити і водіям довелося залишатися до ранку, – серед них був і я. Нам пропонували перейти у безпечні місця, проте ніхто так і не зміг залишити без нагляду свої авто, тим більше завантажені гумдопомогою. Хоча і зрозуміло було, що залишатися небезпечно, адже ночувати нам довелося в одному з найгарячіших за кількістю обстрілів районів Харкова – на Салтівці…
Тієї ночі росіяни вкотре обстрілювали околиці Харкова, зокрема і Салтівку. Посеред ночі я прокинувся від кількох потужних вибухів. На ранок нам розповіли, що за два квартали від того місця, де ми стояли, були «прильоти» із реактивних систем залпового вогню – окупанти обстрілювали житлові квартали», – згадує Володимир Григорович.
Повернувшись до рідної Гладківщини, Володимир Петько невдовзі погодився на чергову поїздку – цього разу до Сум, які перебували у напівоточенні окупантів. Проте з південно-західного напрямку були шляхи, які не контролювалися ворогом – саме цими шляхами до обласного центру направлялися боєприпаси та гуманітарні вантажі. «Дороги життя» між селами допомогли тоді втримати Суми від цілковитого оточення, а ЗСУ й населення – від окупації…
«У Суми я в’їжджав з озброєним майором поліції, який сидів поруч зі мною в кабіні й показував шлях. Тоді в це місто заїхати можна було тільки так, – лише у супроводі поліції.
Добралися без затримок, практично на околиці вивантажили гуманітарну допомогу. Частина її була призначена для військових, інша – для цивільного населення. Все відбувалося настільки швидко, що я пам’ятаю цю поїздку фрагментами. Як заїхав у місто – бачив декілька зруйнованих будинків, а вже на зворотному шляху побачив дві спалені автівки… Виїжджав з міста також у супроводі поліцейського» – пригадує поїздку Володимир Григорович.
Суми пробули у майже цілковитому оточені 40 днів. За цей час ворог безуспішно намагався взяти штурмом місто, але всі спроби провалювалися ще на стадії розвідки. Диверсійно-розвідувальні групи ворога, яким вдавалося просочитися до міста, знищувалися оборонцями, артилерійські обстріли та блокада не давали результатів. Місто-герой вистояло. Захисники не дали можливості встановити контроль над Сумами, чим врятували і Київ від оточення із північно-східного напрямку.
Відважність захисників Сум стримала від подальшого наступу на столицю сотні танків. Ворог боявся пускати колону навіть поблизу міста, адже російська техніка відразу знищувалася або військовими, або добровольцями чи партизанами…
Ще три водії, які працюють на СТОВ «Воля», брали участь у гуманітарних поїздках: Володимир Тітаренко, Олександр Цибуля та Володимир Гетьман їздили у оточені міста на буремному Сході. Кожна з цих поїздок варта окремої публікації, – це теж частинка нашої історії…
