Ікона із зображенням гетьмана Самійла Кішки в церкві Бучі на Київщині
1573 року, під час морської битви козацької ескадри проти флотилії турецького султана до полону потрапив гетьман Самійло Кішка, уродженець Канева. Через 26 років перебування у полоні він підняв повстання невільників на турецькій галері – перебивши команду, вони повернулися в Україну. Зовсім скоро, 1601 року, взамін за допомогу Польщі у війні проти Швеції гетьман доб’ється від Варшави відновлення усіх козацьких привілеїв та повернення козакам Трахтемирова з монастирем, де канівчанин Самійло Кішка часто бував.
Про те, що Трахтемирівський монастир був серед найбільш значимих для козаків, збереглася згадка у старовинній «Думі про Самійла Кішку», де розповідається, що дорогоцінності, захоплені на галері під час визволення гетьмана, було поділено на пожертви Межигірському монастирю під Києвом, Трахтемирівському монастирю під Каневом та Січовій церкві на запорізькій Хортиці.
“Житійна” ікона під назвою “Порятунок Самійла Кішки з турецької неволі” зберігається у Храмі святого великомученика Димитрія Солунського у селі Бузова на Київщині і є репродукцією за описом ікони, яка була колись в одному з Миколаївських храмів на Подолі в Києві. На ній зображені козаки на човні, яких врятував Самійло Кішка з неволі. Під час повернення додому здійнялася велика буря і човен почав тонути. Тоді Самійло, разом із усіма козаками, молився до покровителя мореплавців – Святого Миколая про порятунок і пообіцяв, що в разі порятунку він збудує храм в честь Св. Миколая. Святий Миколай їх почув і врятував, а козаки із вдячності збудували церкву Миколи Набережного, що на Київському Подолі. Там і була перша козацька ікона із зображенням Самійла Кішки – кажуть, московські священики, називали її «не канонічною», а потім вона наче щезла під час пожежі. Відновили ікону за переказами – на початку ХХІ ст., на прохання настоятеля храму в Бузовій, Богдана Тимошенка.
28 лютого 2022 року до села Бузова Бучанської громади Київщини вторглися російські окупанти. Вони вбивали мирних людей, нищили і грабували будинки. Дивовижним чином жоден снаряд не втрапив у церкву Димитрія Солунського, де зберігається ікона з гетьманом Кішкою – хоча зовсім поруч багато поруйнованих будівель і сапери досі не рекомендують ходити з-за загрози підриву. Жоден з російських мародерів, які 31 день окупації нещадно грабували село, не наважився навіть торкнутися замка на дверях храму…
За переказами, Самійло Кішка, який загинув у Лівонській війні 1602 року, похований у рідному Каневі – в монастирі біля гори над Дніпром, яка називалася Старий клад (пізніше Чернеча, а нині Тарасова гора). Знов-таки, згідно легенд – похований десь неподалік від побратима по морських походах, гетьмана Івана Підкови, який загинув 16 червня 1578 року.
Чи так це – досі залишається загадкою…
