У четвер, 13 січня, американська SpaceX успішно запустила ракету Falcon 9, яка вивела на орбіту український оптичний супутник Січ-2-30.
Запуск відбувся з бази Космічних сил США на мисі Канаверал у Флориді. Пряма трансляція запуску велася на Youtube-каналі SpaceX.
Україна запускає власний супутник вперше з 2011 року.Супутник Січ-2-30 призначений для отримання цифрових фото поверхні Землі у видимому та ближньому інфрачервоному діапазоні: 0,51-0,59 мкм (зелений), 0,61-0,68 (червоний), 0,80-0,89 (ближній ІЧ) та 0,51-0,90 (панхром).
Раніше очільник Держкосмосу Володимир Тафтай в інтерв’ю Економічній правді розповідав, що термін експлуатації супутника – три роки.
Супутник є модифікацією Січ-2, запущеного у 2011 році. Його загальна маса – близько 210 кг, із них – 40 кг корисного навантаження. Розробку Січ-2-30 розпочали у 2017 році на “Конструкторському Бюро “Південне” ім. М. К. Янгеля”.
У Державному космічному агентстві повідомили, що супутник виконуватиме, перш за все, цивільні завдання. Але попрацює і на оборону держави…
“Січ-2-30 призначений для зйомки поверхні землі з просторовим розділенням 7 метрів у широкій смузі огляду – понад 36 км”, – повідомляють у Держкосмосі. Йдеться про моніторинг використання земель, рослинності, лісових і водних ресурсів, допомогу в ліквідації наслідків стихійних лих та цифровізації економіки.
Будь-який об’єкт, який більше як 7 метрів, буде помітний на знімках, а одночасно супутник отримує зображення з дистанції у 36 км.
“Супутник може використовуватися для пошуку джерел надзвичайних ситуацій, спостереження за станом лісового господарства. За допомогою цього супутника можна фіксувати пожежі, вирубку лісів, розливи нафти, забрудненість річок, урожай зернових”, – розповідає Костянтин Білоусов.
За його словами, супутник надає не тільки оптичну інформацію – за його допомогою можна проводити наукові дослідження іоносфери.
Попри те, що Січ-2-30 має цивільне значення, він дозволить отримувати якісні дані, необхідні для оборони України. У Держкосмосі кажуть про інформацію щодо “створення інженерних споруд, переміщення військової техніки та кораблів”.
“В нього велика смуга огляду, за один прохід він може дати інформацію щодо смуги понад 36 км. А це по суті може бути лінія розмежування з обох боків”, – пояснює Костянтин Білоусов.
Він зазначає, що отримання інформації такого характеру не є основним завданням Січ-2-30. Україні потрібно додатково розробити ще більш сучасні супутники, які передбачає проєкт Державної космічної програми на 2021-2025 роки.
ДОВІДКА
Десять років космічна галузь України перебувала у кризі. Останній свій супутник – Січ-2 – країна відправила на орбіту в серпні 2011 року за допомогою ракети-носія Дніпро-1, який тоді виготовляли на Південмаші з залученням російських компаній. Запуск відбувся на базі в Оренбурзькій області Росії. Та вже у грудні 2012 року зв’язок з супутником втратили.
Пізніше з’ясувалося, що проблема виникла через елемент живлення російського виробництва. Таким чином Січ-2 пропрацював лише трохи понад рік з тих п’яти, на які очікували розробники. Відтоді Україна більше не мала супутників на орбіті.
Після початку війни на Донбасі 2014 року співробітництво з Росією в аерокосмічній сфері припинилося, одночасно українська аерокосмічна промисловість залишилася без низки російських компонентів, важливих для виробництва супутників. Також під контролем Росії в Євпаторії окупованорго Криму опинився Центр управління і випробування космічних засобів разом з обладнанням, яке використовувалося для управління супутником Січ-2.
