Інформація, зібрана юним розвідником, принесла холодноярцям не одну перемогу…
У липні 1920 року 15-річний учень Головківської 7-річної школи Микола Горбань став українським повстанцем і побував у не одному бою холодноярців з більшовиками. Була доведена його участь в серпневому нападі на Олександрівку, диверсіях на залізниці під Цибулевим, бою за Грушківку та нападі на Черкаси у вересні 1920 року, боях у селі Матвіївка 4-5 квітня 1921 року…
Століття тому, взимку 1921 року за дорученням керівництва Холодноярської організації кмітливий і хоробрий хлопець став розвідником Холодного Яру. Микола Горбань навіть вступив до комсомолу, де зробив карколомну кар’єру – займав пости волосного голови комсомольської організації Головківки, був співробітником редакції газети Чигиринського повітового комітету комсомолу і помічником губернського інструктора комсомолу по роботі на селі.
Використовуючи надані йому мандати, хлопець вільно пересувався між населеними пунктами і збирав розвіддані для своїх побратимів.
На жаль, у листопаді 1920 року за таємничих обставин в одній з повстанських землянок Холодного Яру червоними були захоплені секретні папери отамана Деркача, у яких фігурувало й ім’я та прізвище нашого героя. 17 квітня 1921 року Миколу Горбаня заарештували в Олександрівці. Юний холодноярець ще деякий час вводив у оману своїх катів, але втекти йому не пощастило… Він був засуджений до розстрілу рішенням Кременчуцької губернської надзвичайної комісії 19 серпня 1921 року.
У матеріалах справи всюди зазначено, що розвіднику повстанців виповнилося 17 років. Чекісти не вміли рахувати – на момент присудження до страти хлопцю було всього шістнадцять…
У карній справі Миколи Горбаня є багато цікавих свідчень щодо бойової діяльності повстанців Холодного Яру, їх чисельного складу та озброєння.
Зокрема, фігурують дані про атаку повстанців на Черкаси восени 1920-го, у якій брав участь юнак. За матеріалами справи, з боку повстанців у штурмі міста були задіяні загони отаманів Деркача (600 шабель) і Голого (500 чол) та 150 повстанців з Мошен. З озброєння увага акцентувалася на кулеметах – найдієвішій зброї ближнього бою. За даними чекістів, холодноярці мали у тому бою два кулемети «Максим», один «Люїс», один «Кольт» і три французькі кулемети Шоша.
Після поразки у бою проти ворога, який виявився кимось попередженим про штурм міста, повстанці відступили до Холодного Яру.
Скориставшись відсутністю основних сил повстанців, які билися під Черкасами, до Мельників і до Мотриного монастиря, який слугував базою повстанцям, увійшли карателі, які пізніше гордо констатували у своїх рапортах начальству: «Монастырские здания разрушены…»
Історія славетних повстанців, які билися за Україну під чорними прапорами, почала наближатися до завершення…
Михайло ШИТКО, малюнок Юрія ЖУРАВЛЯ, фото – з архіву
