Легендарний польський композитор і поет Тимко Падура гостював у Чигирині на Черкащині 1828 року.
Автор легендарної пісні «Гей, соколи!» (улюбленої пісні Війська Польського в часі війни проти Росії 1920 року і війни проти Гітлера й Сталіна водночас у 1939 році), прибув до Чигирина, як до колишньої столиці Козацтва, щоб набратися вражень для нових творів – бо тему Козацтва він любив понад усе…
Згадку про перебування Тимка (Томаша) Падури автору цих рядків вдалося відшукати у монографії пані Луїзи Карабан з польського Інституту регіональної культури і літературних досліджень ім. Францішка Карпінського. Сама ж дослідниця віднайшла цю інформацію у №13 журналу “Ziemia” за 1912 рік.
Пан Равіта Францішек у публікації “З пограниччя Дикого Поля, декілька вражень, декілька спогадів” (“Z pogranicza Dzikich Pól, kilka wrażeń, kilka wspomnień”) писав століття тому про Падуру, досить різко критикуючи його за ідеалізацію польсько-українського минулого: “Томаш Падура, який був тут (у Чигирині з його надзвичайно кривавим минулим, де “немає і п’яді землі, не просякнутої татарською, турецькою, московською, козацькою і польською кров’ю”) у 1828 році – і міг бачити лише жалюгідне, убоге селище, без слідів колишньої величі, але у своїй уяві бачив блискуче польське минуле, з часів слави і перемог. Мріяв про польсько-козацьку дружбу, рицарські битви, рицарську велич […]. Окрім рицарських ідеалів, Падура не хотів бачити кривавого минулого…”
Чим не приклад для сучасних політиків України і Польщі? Держав, чиї нації близькі по духу – і не в останню чергу – з причини затятих спільних ворогів на Сході…
Андрій КРАВЕЦЬ
