У Кропивницькому, в приміщенні Громадського офісу при облдержадміністрації відбулося засідання робочої групи зі створення меморіального комплексу на місці останнього бою отамана Холодного Яру Чорного Ворона.
Про це повідомляє прес-служба Управління комунікацій з громадськістю Кіровоградської ОДА, передає сайт 0522. Участь у засіданні взяли представники влади, бізнесу та громадськості. Було обговорено питання відзначення 100-річчя Української революції на території Кіровоградської області шляхом встановлення меморіального комплексу Героям Холодноярської Республіки у с.Розумівка Олександрівського району.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:
Микола Скляр народився у місті Жовті Води Дніпропетровської області (наприкінці ХІХ ст. — селище Жовта Ріка Катеринославської губернії), навчався у Катеринославському гірничому інституті.
З травня по липень 1919 року брав участь у повстанні отамана Матвія Григор’єва. Аби вберегти свою родину від репресій, Микола Скляр, колишній офіцер царської армії, узяв собі псевдонім «Чорний Ворон».
У серпні 1919 року він стає сотником Повстанської армії Нестора Махна, згодом другим помічником командувача Кримського корпусу Повстанської армії, а потім командиром кавалерійського полку.
У середині 1920 року Чорний Ворон приєднався до Степової дивізії Костя Блакитного (справжнє ім’я Костянтин Юрійович Пестушко) в якості командира ударно-розвідувального загону. Це був один із найкращих підрозділів Степової дивізії.
24 вересня 1920 року на раді отаманів у Медведівці (сучасний Чигиринський район Черкащини) Костя Блакитного було обрано Головним отаманом Холодного Яру. Тоді ж обговорювалася можливість походу на Київ. Чорний Ворон особисто наполягав на цій ідеї, але більшість отаманів її не підтримали, не бажаючи відриватися далеко від своїх околиць.
Невдовзі до степовиків дійшли чутки, що будьонівці палять їхні села, тож козаки почали вимагати від отамана вести їх назад — виручати рідних. У жовтні 1920 року Кость Блакитний склав повноваження Головного отамана та вирушив до Катеринославської губернії.
ОСТАННІЙ БІЙ:
У середині жовтня 1920 року маршрут Степової дивізії перетнувся з маршрутом Кінної армії Будьонного. Командир ударно-розвідувального загону Чорний Ворон першим зустрів ворога і зумів відволікти близько двох тисяч будьонівців від основних сил Степової дивізії.
У лісі Раєвських, що під Розумівкою, Чорний Ворон разом зі своїми козаками дав нерівний бій будьонівцям, рятуючи основні сили дивізії. У цьому бою і сам отаман Чорний Ворон і 300 його бійців загинули.
ВШАНУВАННЯ ОТАМАНА:
З великим запізненням на місце бою прибули побратими Миколи Скляра — один з найближчих помічників Головного отамана Василя Чучупаки Юрій Горліс-Горський та отаман Пилип Хмара. Разом з місцевими жителями вони поховали Чорного Ворона та його бійців, встановивши на їх братській могилі дерев’яний хрест.
З часом цей хрест зруйнувався. Він був відновлений лише у 1942 році, коли ці місця відвідав Юрій Горліс-Горський.
За часів радянської влади про легендарного отамана навіть не згадували. Лише у 2005 році, до 85-річчя з часу загибелі Чорного Ворона та його побратимів, за ініціативи Олександрівської районної організації Спілки краєзнавців України та за підтримки сільської ради і райдержадміністрації, тут було встановлено новий дерев’яний хрест.
Навесні 2006 року його замінив дубовий хрест, створений за ескізом краєзнавця Івана Петренка, який і нині височіє на схилі лісу, що в народі носить назву урочище Чорний Ворон.
