На Щедрий Вечір майже по всій Україні традиційно ходили гурти ряджених – молодіжні ватаги, які щедрували й водили “Маланку” – своєрідний маскарад, що не має нічого спільного з християнськими віруваннями, хоча й носить ім’я преподобної Меланії, передають Патріоти України.
До наших днів збереглися звичаї, які містять рештки магічних вірувань давніх слов’ян. Вважають: як почнеш рік, так він і минатиме. Тому до зустрічі Нового року завжди прагнули припасти якомога більше продуктів, щоб святковий стіл був особливо щедрий. В Україні переддень Нового року (за старим стилем) й називали Щедрим вечором, вітальників, що ходили з поздоровленнями, – щедрувальниками, а віншувальні пісні – щедрівками.
Господар ретельно прибирав все обійстя, вичищав і добре годував домашню живність, а господиня готувала все необхідне для Щедрої вечері: святкові страви і чистий одяг для родини. Люди вважали, що цього вечора з неба сходить Щедрий бог, оглядає все господарство і входить до хати. Там його зустрічають духи предків та дух-Ладо, які вже з Святого вечора перебувають в оселі (в Рай-Дідухові, сіні та соломі). Побачити Щедрого бога може ще й домашня живність, яка в цю пору має здатність розповідати Богові про те, як господар її утримує та годує. Тоді як Святвечір був дякою за минулорічний урожай, то 13 січня, встелена збіжжям та сіном долівка, мала символізувати Щедрому богові багаті хлібні ниви та луки, які від нього очікуватимуть в Новому році. 13 січня також називали Меланки або Маланки (за християнським календарем Меланії – знатної римлянки V ст., яка будувала церкви, згодом стала черницею й молитвами творила чудеса). Етнологи твердять, що Маланка – найдавніше українське свято, яке має глибоке прадавнє коріння та супроводжувалося цікавим театралізованим дійством.
Господар брав під пахву дідуха, який стояв на покуті протягом свят — від Святвечора до Водохреща, тричі обходив з ним усе обійстя, навідувався у всі господарські будівлі: до хліва і стайні, клуні й комори тощо. Це, за народними уявленнями, мало сприяти наступному врожаєві, добрій плодючості птиці й худоби та прибутку в господарстві.
Щоб не обідніти в наступному році, заборонялося ходити до когось за позичкою. В жодному разі не позичали нічого жінки, бо вони могли “забрати достаток із господарства, де брали позичку”. Якщо вже була конечна потреба щось попросити, то посилали малого хлопця.
Вечеряли рано, щоб потім прийняти щедрувальників. А вже після цього на селі панувала тиша – до ранку, до появи посівальників, бо вважалося, що Новий рік слід зустрічати уві сні. Хто не спить опівночі, того засуджували як вельми грішну людину. Ночували тільки вдома: “Боже спаси, десь ночувати в людях, бо так цілий рік і будеш блукати світом”.
Народні прикмети на 13 січня
Якщо ніч видається зоряною і ясною, то врожай буде багатим і щедрим
Якщо на Меланію стоїть тепла погода, то це прикмета до того, що літо буде дощовим
Якщо людина народилася 13 січня, то здатна передбачати майбутнє. В якості оберега рекомендується носити лазурит і хризоліт
На столі обов’язково мають бути страви з свинини – худоба буде плідною, а в родині пануватиме лад і мир
Чим рясніше застілля, тим більш вдалим буде весь рік
Якщо господарі 13 січня добре приймуть колядників, то це принесе їм щастя, і навпаки
Якщо 13 січня на вулиці туман, значить, у Новому році людину чекає щастя, а урожай буде багатим
Сильна завірюха обіцяє багатий урожай горіхів
Якщо небо зоряне, то буде багато ягід і грибів
Відлига 13 січня обіцяє дощове літо
Якщо сонце стоїть високо – садівники зберуть багатий урожай
Якщо ніч 13 січня безмісячна, то це нечиста сила вкрала місяць
Усі сни 13 січня вважаються віщими.
